1І рушили з Еліму, і прийшла вся громада синів Ізраїля у пустелю Сін, що між Елімом і поміж Сінаєм, на п’ятнадцятий день другого місяця по виході їхнього із єгипетської землі.
2І заремствувала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Аарона в пустелі.
3І сказали їм сини Ізраїля: О, якби ми померли від руки Господньої на землі єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досхочу! Бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усю громаду поморити голодом.
4І сказав Господь Мойсеєві! Ось, Я дощем нащедрю вам хліб з неба; і нехай народ виходить і збирає щоденно, скільки треба на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за Моїм законом, чи ні.
5А шостого дня нехай заготують, що принесуть, і буде удвічі супроти того, по скільки збирають в інші дні.
6І сказали Мойсей та Аарон усій громаді синів Ізраїля: Увечері спізнаєте ви, що Господь вивів нас із землі єгипетської,
7І вранці побачите славу Господню, бо почув Він нарікання ваше на Господа: а що ми таке, що ремствуєте на нас?
8І сказав Мойсей: Спізнаєте, коли увечері Господь дасть вам м’яса в харчі, а вранці хліба досхочу; бо Господь почув нарікання ваше, котре ви зчинили супроти Нього: а ми що? Не на нас ремствування ваше, але на Господа.
9І сказав Мойсей Ааронові: Скажи всій громаді синів Ізраїля: Постаньте перед Господом, бо Він почув нарікання ваше.
10І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїля, то вони роззирнулися в пустелі, і ось, Слава Господня з’явилася у хмарі.
11І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12Я почув ремство синів Ізраїля; скажи їм: Увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом, і спізнаєте, що Я Господь, Бог ваш.
13Увечері налетіли перепілки і вкрили табір, а вранці лежала роса біля табору.
14Роса врешті щезла, аж ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібоньке, мов іній на землі.
15І побачили сини Ізраїля, і говорили один одному: Що це? Бо не знали, що це таке. І Мойсей сказав їм: Це хліб, котрого Господь дав вам на поживу.
16Ось що наказав Господь: Збирайте його кожний по стільки, скільки з’їсть, по гомеру на душу, за числом душ, скільки у кого в шатрі, збирайте.
17І вчинили так сини Ізраїля, і зібрали, хто багато, а хто мало.
18І вимірювали гомером, і в того, хто зібрав багато, не було зайвого, а в того, хто мало, не було нестачі. Кожний зібрав, скільки міг спожити.
19І сказав їм Мойсей: Ніхто не лишай цього до ранку.
20Та не послухали вони Мойсея, і залишили від цього деякі на ранок; і завелася черва, і воно засмерділося; і розгнівався на них Мойсей.
21І збирали його вранці, кожний скільки йому з’їсти; коли ж з’являлося сонце, воно тануло.
22А шостого дня зібрали хліба удвічі, по два гомери на кожного; і прийшли всі старшини громади, і доповіли Мойсеєві.
23І він сказав їм: Ось що повідав Господь: Завтра спокій, свята субота Господня; що треба спекти, – спечіть, і що треба зварити, – зваріть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24І відклали вони до ранку, як звелів їм Мойсей, і воно не засмерділося, і черви в ньому не було.
25І сказав Мойсей: Їжте його сьогодні; бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі.
26Шість днів збирайте його; а сьомого дня – субота; не буде його цього дня.
27Але деякі з народу вийшли сьомого дня збирати, і не знайшли.
28І сказав Господь Мойсеєві: Чи довго ви будете ухилятися від виконання заповідей Моїх і законів Моїх?
29Дивіться, Господь дав вам суботу, а тому Він якраз дає шостого дня хліба на два дні: залишайтеся кожний у себе, ніхто не виходь від місця свого сьомого дня.
30І спочивав народ сьомого дня.
31І назвав дім Ізраїля тому хлібові ім’я: Манна; вона була, наче коріяндрове насіння, біла, а на смак, наче у медівника.
32І сказав Мойсей: Ось, що звелів Господь: Наповніть манною гомера на збереження для ваших поколінь, аби бачили хліб, котрим Я насичував вас у пустелі, коли вивів вас із краю єгипетського.
33І сказав Мойсей Ааронові: Візьми одну посудину, і поклади до неї повний гомор манни, і постав його перед Господом, на збереження для поколінь ваших.
34І поставив його Аарон перед Ковчегом Свідчення на збереження, як звелів Господь Мойсеєві.
35Сини Ізраїля їли манну сорок літ, аж доки не прийшли на землю заселену; манну їли вони, доки не прийшли до рубежів землі ханаанської.
36А гомор є десята частка ефи.