1Співаю Господові, бо Він високо звеличився; коня і вершника його скинув у море.
2Господь – сила моя, і пісня моя, Він став моїм порятунком. Він Бог мій, і я прославлю Його, і приготую житло Йому, Богові батька мого, і я звеличу Його.
3Господь – муж війни, ЄГОВА ймення Йому.
4Колісниці фараонові і військо його скинув Він у море, і вибрані його старшини втонули у Червоному морі.
5Безодня їх покрила, вони щезли в глибинах, мов камінь.
6Правиця Твоя, Господе, уславилася силою; правиця Твоя, Господе, понищила ворога ущент.
7Величчю Слави Твоєї Ти винищив тих, хто повстав супроти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він спопелив їх, як стерню.
8Від подиху гніву Твого розійшлися води, вода стала, як стіна, і загусли безодні в серці моря.
9Ворог сказав: Кинуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними хіть моя, оголю меча мого, винищить їх рука моя.
10Ти дихнув духом Твоїм, і покрило їх море: вони поринули, мов свинець, у водах глибоких.
11Хто, як Ти, Господе, поміж богами? Хто, як Ти, величний святістю, високоповажаний похвалою, Творче чудес?
12Ти простягнув правицю Свою; і поглинула їх земля.
13Ти ведеш милістю Твоєю народ оцей, котрого Ти визволив; проводиш силою Твоєю у житло святині Твоєї.
14Почули народи і тремтять; жах полонив мешканців Филистії.
15Тоді осмутилися князі едомські, трепет виповнив вождів моавських, зажурені всі мешканці Ханаана.
16Нехай же упаде на них страх і жахіття; од могутности руки Твоєї нехай заніміють вони, мов камінь, допоки проходить народ Твій, Господе, доки проходить цей народ, котрого Ти надбав.
17Введи його і посадови його на горі достатку Твого, на місці, яке Ти витворив житлом Собі, Господе, у святині, котру утворили руки Твої, Володарю!
18Господь буде царювати навіки віків.
19Коли увійшли коні фараонові із колісницями його, із вершниками його в море, то Господь завернув на них води морські, а сини Ізраїля пройшли суходолом серед моря.
20І взяла Маріям-пророчиця, сестра Ааронова, в руку свою тімпан і вийшли за нею усі жінки з тімпанами і хороводами.
21І співуче проказувала Маріям перед ними: Співайте Господові; бо високо звеличився Він, коня і вершника його скинув у море.
22І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони прийшли в пустелю Шур, і йшли вони три дні пустелею, і не знаходили води.
23Прийшли в Мару, і не могли пити води в Марі, бо вона була гірка, а тому й назване те місце Мара.
24І заремствував народ на Мойсея, кажучи: Що нам пити?
25Мойсей звернувся до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода стала солодкою. Там Бог дав народові закон і суд, і там випробував його.
26І сказав: Якщо ти будеш дослухатися голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне Йому, і зважатимеш на заповіді Його, і дотримуватимешся всіх настанов Його, то не наведу на тебе жодної хвороби, котрі Я навів на єгиптян, бо Я – Господь, зцілювач твій.
27І прийшли у Елім; там було дванадцять криниць води і сімдесят фінікових дерев; і розташувалися там табором при воді.