1І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові на землі єгипетській, кажучи:
2Місяць цей нехай буде у вас початком місяців; першим нехай буде він у вас поміж місяцями року.
3Скажіть усій громаді ізраїльтян: На десятий день цього місяця хай візьмуть собі кожний одне ягня по родинах; по ягняти на родину.
4А якщо родина така мала, що не з’їсть ягняти, то нехай візьме із сусідом своїм, найближчим до житла свого, за числом душ; у тій мірі, скільки кожний з’їсть, учинить розподіл ягняти.
5Ягня має бути у вас без вади, чоловічої статі, однорічне; візьміть його від овечок або ж від кіз.
6І нехай воно зберігається у вас до чотирнадцятого дня цього місяця; тоді нехай заколе його вся громада ізраїльська увечері.
7І нехай візьмуть од крови його і помастять на обидвох одвірках і на поперечині дверей у житлах, де будуть їсти його.
8Нехай з’їдять м’ясо його цієї ж ночі, спечене на вогні, з прісним хлібом і з гіркими травами нехай з’їдять його.
9Не їжте від нього недопеченого, або звареного у воді, але їжте спечене на вогні, голову з ногами і нутрощами.
10Не лишайте від нього до ранку; а те, що залишиться від нього до ранку, спаліть на вогні.
11А їжте його так: нехай будуть стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших і посохи ваші в руках ваших, і їжте його квапливо; це – Пасха Господня.
12А Я цієї ночі пройду по землі єгипетській, і уражу всякого первістка на землі єгипетській від людини до скотини, і над усіма богами єгипетськими звершу суд, Я Господь.
13І буде у вас кров ознакою на оселях, де ви замешкали, і побачу кров, і пройду мимо вас, і не буде між вами моровиці згубної, коли буду уражати землю єгипетську.
14І хай буде вам цей день у пам’ятку, і святкуйте його як свято Господові, у всіх поколіннях ваших, як настанову вічну святкуйте його.
15Сім днів їжте прісний хліб, від найпершого дня знищіть квасне в оселях ваших; бо хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та буде знищена із середовища Ізраїля.
16І першого дня нехай буде у вас святе зібрання, і в сьомий день святе зібрання: жодної роботи не мусите робити у ті дні; лише їсти кожному, одне те можна чинити вам.
17Дотримуйтеся свята опрісноків, бо в цей день Я вивів громади ваші із землі єгипетської; і дотримуйтеся дня цього в родах ваших, як настанови вічної.
18Із чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб, до вечора двадцять першого дня того ж місяця.
19Сім днів не не має бути закваски в оселях ваших; бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде з громади ізраїльтян, – чи то захожий, а чи місцевий мешканець землі тієї.
20Нічого квасного не їжте; на всякому місці вашого перебування їжте прісний хліб.
21І скликав Мойсей усіх старшин Ізраїля, і сказав їм: Виберіть і візьміть собі ягнят за родинами вашими і заколіть пасху.
22І візьміть пучок ісопу, і вмочіть у кров, котра в посудині, і намастіть поперечину і обидва одвірки дверей кров’ю, котра в посудині, а ви ніхто не виходьте за двері оселі своєї до ранку.
23І піде Господь уражати єгиптян, і побачить кров на поперечині і на обидвох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не допустить згубникові зайти в оселі ваші для ураження,
24Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх навіки.
25І коли прийдете на землю, котру Господь дасть вам, як Він говорив, дотримуйтеся цього служіння.
26І коли скажуть вам діти ваші: Що це за служіння?
27Скажете: Це – пасхальна пожертва Господові, Який пройшов мимо осель синів Ізраїля у Єгипті, коли уражав єгиптян, і оселі наші порятував. І став народ на коліна і поклонився.
28І пішли сини Ізраїля, і вчинили, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, отак і вчинили.
29Опівночі Господь уразив усіх первістків на землі єгипетській, від первістка фараонового, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що перебував у в’язниці, і все первісне із худоби.
30І підвівся фараон уночі сам і всі служники його, і увесь Єгипет, і зчинився великий лемент на землі єгипетській, тому що не було оселі, де не було б небіжчика.
31І прикликав фараон Мойсея та Аарона вночі, і сказав: Збирайтеся, вийдіть з-посеред середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїля, і підіть, звершіть служіння Господові, як говорили ви.
32І дрібну і велику худобу вашу візьміть, як ви говорили, і підіть, і благословіть мене.
33І квапили єгиптяни народ, щоб скорше виселити його із землі тієї, бо говорили вони: Ми всі помремо.
34І поніс народ тісто своє передніше, аніж воно скисло; квасина їхня, зав’язана в одежах їхніх, була на плечах їхніх.
35І вчинили сини Ізраїля за словом Мойсея, і брали в борг у єгиптян речі срібні і речі золоті, і одяг.
36А Господь дарував милість народові Своєму на очах єгиптян; і вони давали йому, і обібрав він єгиптян.
37І рушили сини Ізраїля із Рамсесу до Суккоту – близько шістсот тисяч піших чоловіків, окрім дітей.
38І багато мішаного народу вийшло з ними, і дрібна й велика худоба, череда вельми велика.
39І спекли вони з тіста, котре винесли із Єгипту, прісні коржі, бо воно ще не скисло, тому що їх вигнали з Єгипту і не могли зволікати, і навіть харчів не приготували з собою на дорогу.
40А прожили сини Ізраїля в Єгипті чотириста тридцять літ.
41І по чотириста тридцятьох роках, цього самого дня вийшло все ополчення Господнє із землі єгипетської вночі.
42Це – ніч дбання Господові за виведення їх із землі єгипетської; оця якраз ніч – дбання Господові у всіх синів Ізраїля в поколіннях їхніх.
43І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові: Ось настанова про Пасху: жодний чужинець не повинен їсти її.
44А всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її.
45Поселенці і найманець не повинні їсти її.
46В одній оселі треба їсти її, не виносьте м’яса геть з оселі, і кісток її не трощіть.
47Вся громада Ізраїля повинна звершувати її.
48А якщо оселиться в тебе захожий чужинець, і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він почне звершувати її, і буде як місцевий мешканець землі, а жодний необрізаний не повинен їсти її.
49Один закон нехай буде і для місцевого мешканця і для зайшлого, що оселився між вами.
50І вчинили все сини Ізраїля, як звелів Господь Мойсеєві та Ааронові, так і вчинили.
51Того ж самого дня Господь вивів синів Ізраїля із землі єгипетської за ополченнями їхніми.