1Добре ім’я – краще дорогої оливи, і день смерти – дня народження.
2Краще ходити в дім плачу за померлим, аніж ходити в дім бенкету, бо такий кінець кожної людини, і живий прикладе оце до свого серця.
3Смуток кращий від сміху; тому що в печалі лиця серце стає добрим.
4Серце мудрих – у домі плачу; а серце нерозумних – у домі веселощів.
5Краще слухати звинувачення від мудрого, аніж слухати пісні глупаків.
6Тому що сміх недолугих те саме, що потріскування тернового хворосту під казаном. І оце – марнота!
7Пригнічуючи інших, мудрий стає безглуздим, і дарунки псують серце.
8Кінець справі кращий, аніж початок її, а терплячий важить більше, аніж зарозумілий.
9Не поспішай своїм духом на гнів; тому що гнів гніздиться в серці безглуздих.
10Не кажи: Чого це передніші дні були вдатніші від нинішніх? Тому що не від мудрости запитуєш ти про це.
11Гарна мудрість зі спадком, особливо для тих, що бачать сонце:
12Тому що під захистом мудрости те саме, що й під захистом срібла; але перевага пізнання в тому, що мудрість дає життя володареві її.
13Дивися на діяння Боже: тому що хто може випростати те, що Він учинив кривим?
14За днів благополуччя користуйся добром, а за днів лиха будь розважливим; те і те учинив Бог для того, щоб людина нічого не могла сказати супроти Нього.
15Усього надивився я за дні мої марнотні: праведник гине у праведності своїй, лиходій живе довго в безчесті своєму.
16Не будь занадто суворим і не виставляй себе мудрим над міру: нащо тобі нищити себе?
17Не віддавайся гріхові і не будь безглуздим; нащо тобі помирати не свого часу?
18Гаразд, якщо ти триматимешся одного і другого з рук не випустиш; бо хто боїться Бога, той уникне того й того.
19Мудрість чинить мудрого сильнішим від десяти володарів, котрі у місті.
20Немає людини праведної на землі, котра чинила б добро і не грішила при усьому.
21Тому не на кожне слово, котре мовлять, зважай, щоб ти не почув раба твого, коли він обмовляє тебе.
22Бо серце твоє знає чимало випадків, коли ти й сам озвався лихим словом про інших.
23Усе це випробував я мудрістю; і сказав: Буду я мудрим; але мудрість задалеко від мене.
24Далеко те, що було, і глибоке-глибоке; хто осягне його?
25Навернувся я серцем своїм до того, щоб дізнатися, дослідити і знайти мудрість та розум, і спізнати облудність глупоти, невігластва і безуму.
26І пізнав я, що гіркіша від смерти жінка, тому що вона – сіть, а серце її – тенета, руки її – кайдани; живий перед Богом врятується від неї, а грішника вона впіймає.
27Ось це знайшов я, сказав Екклезіяст, випробовуючи одне за одним.
28Чого іще шукала моя душа, і я не знайшов? Чоловіка одного із тисячі я знайшов, а жінки поміж усіма ними не знайшов.
29Тільки оце я знайшов, що Бог витворив людину праведною, а вона вдалася до численних помислів.