1Таке видіння відкрив мені Господь Бог: Ось, Він витворив сарану, коли почала витикатися пізня трава, і це була трава після царського укосу.
2І сталося, коли вони скінчили їсти траву на землі, я сказав: Господе Боже! Помилуй; як устоїть Яків? Він дуже малий.
3І пожалів Господь про те. Не буде цього, - сказав Господь.
4Таке видіння відкрив мені Господь Бог: Ось, Господь Бог звершив для суду вогонь, – і він пожер велику безодню, пожер і частину землі.
5І сказав я: Господе Боже! Зупини! Як устоїть Яків? Він дуже малий.
6І пожалів Господь про те; і цього не буде, сказав Господь Бог.
7Таке видіння відкрив мені Господь: Ось, Господь стояв на прямовисній стіні, і в руці у Нього свинцевий вис о к.
8І сказав мені Господь: Що ти бачиш, Амосе? Я відповів: Вис о к. І Господь сказав: Ось, покладу вис о к посеред народу Мого, Ізраїля; не буду вже прощати йому.
9І спустошені будуть жертовні підвищення Ісакові, і зруйновані будуть святині Ізраїлеві, і постану з мечем супроти дому Єровоамового.
10І послав Амація, священик бетельський, до Єровоама, царя ізраїльського, сказати: Амос змовляється супроти тебе серед дому Ізраїлевого; земля не може витерпіти усіх слів його;
11Бо таке говорить Амос: Від меча помре Єровоам, а Ізраїль неодмінно буде полоненим від землі своєї.
12І сказав Амація Амосові: Ясновидче! Іди і відійди на землю Юдину; там їж хліб і там пророкуй.
13А в Бет-Елі вже не пророкуй; бо він – святиня царя й дім царський.
14І відповідав Амос, і сказав до Амації: Я – не пророк і не син пророка; я був пастухом і збирав сикомори.
15Але Господь забрав мене від овець і сказав мені Господь: Іди, пророкуй до народу Мого, Ізраїля.
16Тепер вислухай слово Господнє. Ти говориш: Не пророкуй на Ізраїля і не виповідай слів на дім Ісааків.
17За це ось, що говорить Господь: Дружина твоя буде збезчещена в місті; сини і доньки твої впадуть від меча; земля твоя буде поділена межовою мотузкою, а ти помреш в землі нечистій, й Ізраїль неодмінно буде виведений із землі своєї.