1Тоді сказав першосвященик: Чи так це?
2Але він сказав: Мужі-браття і батьки! Послухайте! Бог слави постав перед батьком нашим Авраамом у Месопотамії передніше переселення його до Харану,
3І сказав йому: Вийди із твоєї землі і з роду твого і з дому батька твого, і піди на землю, котру покажу тобі.
4Тоді він вийшов із землі халдейської і поселився в Харані; а звідти, по смерті батька його, переселив його Бог на цю землю, на котрій ви нині живете;
5І не дав йому на ній спадщини на жодний ступінь ноги, а обіцяв дати її на володіння йому і нащадкам його по ньому, коли він був ще бездітним.
6І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть у рабстві і в утисках чотириста літ.
7Але Я, сказав Бог, звершу суд над тим народом, у котрого вони будуть у рабстві; і після того вони вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці.
8І дав йому заповіта обрізання. Після цього породив він Ісаака і обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яків – дванадцятеро патріархів.
9Патріархи із заздрощів продали Йоcипа до Єгипту, але Бог був з ним.
10І визволив його від усіх скорбот його, і дарував мудрість йому і прихильність царя, єгипетського фараона, котрий настановив його провідником над Єгиптом і над усім домом своїм.
11І прийшов голод і велика скорбота на всю землю єгипетську і на ханаанську, і батьки наші не знаходили харчу.
12А Яків, зачувши, що є хліб у Єгипті, послав туди батьків наших уперше;
13А коли вони прийшли вдруге, Йосип відкрився братам своїм, і відомий став фараонові родовід Йосипів.
14Йосип послав покликати батька свого Якова і всіх родичів своїх, – сімдесят п’ять душ.
15Яків перейшов до Єгипту і помер сам, і батьки наші.
16І перенесені були до Сихему і покладені до гробу, котрого купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемського.
17І з плином часу, як наближалася година звершитися обітниці, про котру присягався Бог Авраамові, народ поширився і примножився в Єгипті.
18До тих пір, доки постав новий цар, котрий не знав Йосипа;
19Цей, маючи лихі заміри супроти народу нашого, чинив утиски батькам нашим, примушуючи їх кидати дітей своїх, щоб не залишалися живими.
20У цей час народився Мойсей і був пречудовим перед Богом, три місяці годували його в домі батька його.
21А коли викинули його, взяла його донька фараонова і виховала його у себе, як сина;
22І навчений був Мойсей всієї мудрости єгипетської і був міцний у слові і в справах.
23А коли йому виповнилося сорок літ, спало йому на серце навідати братів своїх, синів Ізраїлевих;
24І, забачивши одного з них, котрого кривдили, заступився за нього і помстився за скривдженого, уразив єгиптянина.
25Він гадав, зрозуміють брати його, що Бог рукою його дасть їм порятунок; але вони не зрозуміли.
26Наступного дня, коли деякі з них зчинили бійку, він прийшов і схиляв їх до миру, кажучи: Ви – брати; нащо завдаєте кривди один одному?
27Але той, що кривдив ближнього, відштовхнув його; сказав: Хто тебе настановив старшим і суддею над нами?
28Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора убив єгиптянина?
29Від цих слів Мойсей утік і став зайшлим на землі мадіанській, де вродилися від нього два сини.
30По закінченні сорока літ з’явився йому в пустелі Сінайської гори Ангел Господній у полум’ї тернового куща, який палав.
31Мойсей побачив і здивувався з видіння; а коли підходив роздивитися, був до нього голос Господній:
32Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Мойсей, виповнений трепетом, не смів дивитися.
33І сказав йому Господь: Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, є земля свята;
34Я бачу утиски народу Мого в Єгипті і чую стогін його; і зійшов визволити його; отож, піди, Я пошлю тебе до Єгипту.
35Цього Мойсея, котрого вони відкинули, сказавши: Хто тебе послав провідником і суддею?, цього Бог через Ангела, що з’явився йому в терновому кущі, послав провідником і визволителем.
36Цей вивів їх, звершивши дива і ознаки на землі єгипетській, і в Червоному морі, і в пустелі упродовж сорока літ.
37Це той Мойсей, котрий сказав синам Ізраїля: Пророка настановить вам Господь, Бог ваш, із-поміж братів ваших, як мене; Його слухайте.
38Це той, котрий був у зібранні в пустелі з Ангелом, який говорив йому на горі Сінаї, і з батьками нашими і котрий прийняв живі слова, щоб нам передати.
39Котрому батьки наші не хотіли бути слухняними, але відкинули його і навернулися серцем своїм до Єгипту,
40Сказавши Ааронові: Вчини нам богів, котрі простували б перед нами, бо з Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі, не знаємо, що сталося.
41І зробили за тих днів теля, і принесли пожертву ідолові, і веселилися перед витвором рук своїх.
42А Бог відвернувся і залишив їх служити війську небесному, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів! Чи ви приносили Мені заколоте і пожертви упродовж сорока літ у пустелі?
43Ви прийняли скинію Молохову і зорю бога вашого Ромфана, зображення, котрі ви вчинили, аби поклонятися їм: і Я переселю вас далі Вавилону.
44Скинія свідчення була в батьків наших у пустелі, як звелів Той, що говорив Мойсеєві виготовити їх за зразком, що він бачив;
45Батьки наші з Ісусом взяли її і внесли у володіння народів, вигнаних Богом від лиця батьків наших. Так було до днів Давида;
46Цей надбав благодаті перед Богом і благав, щоб знайти житло Богові Якова.
47А Соломон спорудив Йому дім.
48Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як засвідчує пророк.
49Небо престол Мій, і земля – підніжжя ніг Моїх; який дім спорудите Мені, – говорить Господь, – чи яке місце для спочину Мого?
50Чи не Моя рука витворила все це?
51Ви, твердошиї! Люди з необрізаним серцем і вухами! Ви завжди чините опір Духові Святому, як батьки ваші, так і ви.
52Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони убили провісників пришестя Праведника, Котрого зрадниками і вбивниками вчинилися нині ви,
53Ви, котрі прийняли закон при служінні Ангелів, і не зберегли.
54Слухаючи це, вони запалювалися серцем своїм і скреготали на нього зубами.
55А Степан, виповнений Духом Святим, глянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога,
56І сказав: Ось, я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч від Бога.
57Але вони закричали дужими голосами, затуляли вуха свої, і в одну душу кинулися на нього.
58А коли вивели за місто, то почали вбивати його камінням. А свідки поклали свою одежу біля ніг юнака, на ймення Савл.
59І вбивали камінням Степана, котрий молився і казав: Господе Ісусе! Прийми духа мого.
60І, опустившися на коліна, крикнув дужим голосом: Господе! Не постав їм цього за гріх! І, сказавши це, помер.