1За тих днів, коли учнів стало багато, почали елліністи нарікати на євреїв за те, що вдовиці їхні були знехтувані у щоденній роздачі потреб.
2Тоді дванадцятеро Апостолів, скликавши громаду учнів, сказали: Не добре нам, залишивши слово Боже, дбати про столи;
3Таким чином, браття, виберіть з-поміж себе сім чоловіків певних, виповнених Духом Святим і мудрістю: їх настановимо на це служіння.
4А ми постійно будемо в молитві і в служінні Слова.
5І все зібрання прихильно поставилося до цих замірів; і вибрали Степана, мужа твердої віри, виповненого Духом Святим, і Пилипа, і Прохора, і Никанора, і Тимона, і Пармена, і прозеліта Миколу з Антіохії, –
6Їх поставили перед Апостолами, і вони, помолившись, поклали на них руки.
7І слово Боже зростало, і число учнів вельми примножилося в Єрусалимі; і навіть із священиків чимало підкорилися вірі.
8А Степан, виповнений вірою і силою, звершував великі дива і ознаки в народі.
9Декотрі з так званої синагоги лібертинців та кирінейців, і олександрійців, і декотрі з Килікії та Азії почали сперечатися із Степаном;
10Але не могли протистояти мудрості і Духові, котрим він говорив.
11Тоді навчили вони декотрих сказати: Ми чули, як він казав лихі слова на Мойсея і на Бога.
12І підбурили народ і старших, і книжників, і напали й схопили його, і повели до синедріону.
13І поставили лжесвідків, котрі казали: Цей чоловік не перестає казати лихі слова на оце святе місце і на закон.
14Бо ми чули, як він говорив, що Ісус із Назарету зруйнує це місце і змінить звичаї, котрі передав нам Мойсей.
15І всі, що сиділи в синедріоні, дивлячись на нього, на Степана, бачили обличчя його, немов лице Ангела.