1А один муж на ім’я Ананія, з дружиною своєю Сапфірою, продавши маєток,
2Утаємничив із ціни, зі згоди дружини своєї, а деяку частку приніс і поклав до ніг Апостолів.
3Але Петро сказав: Ананіє! Нащо ти дозволив сатані вкласти у серце твоє думку збрехати Духові Святому і втаємничити від ціни землі?
4Те, чим ти володів, хіба не твоє було, і те, що ти надбав продажем, хіба не у твоїй владі було? Нащо ти поклав це в серце твоє? Ти збрехав не людям, а Богові.
5Зачувши ці слова, Ананія упав і вмер: і великий страх виповнив усіх, хто чув це.
6І підвелися юнаки і приготували його для похорону, а тоді вийшли і поховали.
7А години за три по цьому прийшла й дружина його, не відаючи, що сталося.
8Петро запитав її: Скажи мені, чи за стільки ви продали землю? Вона сказала: Так, за стільки.
9Але Петро сказав їй: Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось, входять у двері ті, що поховали чоловіка твого; і тебе також винесуть.
10Раптом вона упала біля ніг його і вмерла, і юнаки, переконавшись, що вона мертва, винесли й поховали її біля чоловіка її.
11І великий страх обгорнув всю церкву і всіх, хто чув це.
12Руками Апостолів звершувалося в народі багато ознак і чудес; і всі однодушно були в притворі Соломоновім.
13Ніхто із сторонніх не зважувався прилучитися до них, а народ прославляв їх.
14А віруючих все більше й більше приєднувалося до Господа, велика кількість чоловіків та жінок.
15Аж так, що виносили хворих на вулиці і клали на постелях і ліжках, щоб хоч тінь Петра, що проходив, падала на когось із них.
16Сходилося також до Єрусалиму чимало з довколишніх міст, несли недужих та хворих від нечистих духів, котрі й уздоровилися всі.
17А першосвященик і всі з ним, що належали до саддукейської єресі, виповнилися заздрістю.
18І руки свої наклали на Апостолів, і ув’язнили їх у народній в’язниці.
19Але Ангел Господній вночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав:
20Ідіть і, ставши у храмі, повідуйте народові всі ці слова життя.
21Вони вислухали і зайшли вранці до храму й навчали. А тим часом першосвященик і котрі з ним, прийшли, скликали синедріон і всіх старших із синів Ізраїля та й послали до в’язниці привести Апостолів.
22Але служники, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і повернулися й доповіли,
23Кажучи: В’язницю ми застали замкненою з усією старанністю і сторожу, котра стояла перед дверима; але, відчинивши, не знайшли в ній нікого.
24Коли зачули ці слова першосвященик, старший сторожі та інші першосвященики, не могли зрозуміти, що б воно означало.
25Проте прийшов один чоловік і оповів їм, кажучи: Ось, мужі, котрих ви ув’язнили в тюрму, стоять у храмі і навчають народ.
26Тоді старший сторожі пішов із служниками і привів їх без примусу, тому що боялися народу, щоб не забили їх камінням.
27А коли привели їх, то поставили в синедріоні; і запитав їх першосвященик, кажучи:
28Чи не заборонили ми вам суворо навчати про ймення це? І ось, ви наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Того Чоловіка.
29А Петро і Апостоли у відповідь сказали: Треба підкорятися більше Богові, аніж людям.
30Бог батьків наших воскресив Ісуса, Котрого ви умертвили, повісивши на дереві.
31Його підніс Бог правицею Своєю у Володаря і Рятівника, щоб дати Ізраїлеві каяття і прощення гріхів.
32Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Котрого Бог дав покірним Йому.
33Зачувши це, вони аж спаленіли від гніву і вже змовлялися умертвити їх.
34Підвівшися у синедріоні, один фарисей, на ім’я Гамалиїл, учитель Закону, пошанований усім народом, наказав вивести Апостолів на незначний час.
35А їм сказав: Мужі ізраїльські! Поміркуйте самі з собою про цих людей, що вам з ними вчинити:
36Бо невдовзі перед цим з’явився Тевда, маючи себе за когось великого, і до нього прилучилося майже чотириста чоловіків; але його вбили, і всі, котрі прислухалися до нього, розпорошилися й щезли.
37Після нього під час перепису з’явився Юда галілеянин, і прилучив до себе чимало народу; але й він загинув, а всі, що прислухалися до нього, порозбігалися;
38І нині кажу вам, відчепіться од людей цих і залишіть їх: бо коли все це від людей і ці діяння від людей, то воно розпадеться.
39А якщо від Бога, то ви не можете зруйнувати його; бережіться, щоб вам не стати супротивниками Бога.
40Вони послухали його і, прикликавши Апостолів, били їх, і заборонили їм говорити про ймення Ісуса, а потому відпустили їх.
41А вони пішли з синедріону, радіючи, що за ймення Господа Ісуса удостоїлися прийняти зневагу.
42І всілякого дня у храмі і по домах не переставали навчати і благовістити про Ісуса Христа.