1Агриппа сказав Павлові: Дозволено тобі говорити про себе. Тоді Павло простягнув руку і скористався словом на свій захист:
2О, царю Агриппо! Маю себе за щасливого, що нині можу захищатися перед тобою за все, в чому мене звинувачують юдеї;
3Тим паче, що ти відаєш звичаї і суперечливі думки юдеїв. А тому прошу тебе вислухати мене щиросердо.
4Життя моє від юности моєї, котре спочатку минало в Єрусалимі поміж народом моїм, відоме всім юдеям;
5Вони здавна знають про мене, якщо забажають свідчити, що жив я фарисеєм за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням.
6І нині я стою перед судом за надію на обітницю, котру Бог дав батькам нашим,
7Котрої виконання сподіваються побачити наші дванадцятеро колін, щиросердо служачи Богові вдень і вночі: ось за цю надію, царю Агриппо, звинувачують мене юдеї.
8Ну, що тут сказати? Невже ви неймовірним вважаєте, що Бог воскрешає мертвих?
9Щоправда, я також гадав, що мені треба діяти супроти ймення Ісуса із Назарету;
10І чинив те в Єрусалимі: діставши владу від першосвящеників, я багатьох святих кидав до в’язниць і, коли убивали їх, я подавав за те голос;
11І по всіх синагогах я багаторазово мучив їх і примушував паплюжити Ісуса, і в надмірній супроти них люті переслідував навіть у чужих містах.
12Ідучи з цієї метою до Дамаску із владою і дорученням від першосвящеників,
13Осередь дня на шляху я побачив, володарю, світло з неба, ясніше від сяяння сонця, що осяяло мене і тих, що йшли зі мною.
14Усі ми упали на землю, і я почув голос, що говорив мені єврейською мовою: Савле, Савле, нащо ти переслідуєш Мене? Важко тобі йти супроти рожна.
15Я сказав: Хто Ти, Господе? Він сказав: Я Ісус, Котрого ти переслідуєш;
16Але підведися і стань на ноги твої; бо Я на те й з’явився тобі, щоб настановити тебе служником і свідком того, що ти бачив, і що Я відкрию тобі;
17Визволяючи тебе від народу юдейського і від поганів, до котрих Я відтепер посилаю тебе,
18Відкрити їм очі, щоб вони навернулися від пітьми до світла і від влади сатани до Бога, і вірою в Мене дістали прощення гріхів і жереба із освяченими.
19Ось чому, царю Агриппо, я не зміг суперечити небесному видінню,
20Але спершу мешканцям Дамаску та Єрусалиму, а відтак усій землі юдейській і поганам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, вдаючись до справ, що достойні каяття.
21За це схопили мене юдеї в храмі і хотіли розтерзати.
22Одначе, діставши поміч від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому й великому, нічогісінько не кажучи, окрім того, про що пророки і Мойсей казали, що це станеться.
23Тобто, що Христос мусив постраждати і, поставши перший з мертвих, сповістити світло народові юдейському і поганам.
24Коли він отак захищався, Фест дужим голосом сказав: Ти втрачаєш здоровий глузд, Павле! Значна освіта доводить тебе до божевілля.
25Ні, високоповажний Фесте, сказав він, я не втрачаю глузду, але повідую слова істини і здорового розуму:
26Бо відає про те цар, перед котрим якраз і повідую сміливо; я зовсім не вірю, щоб від нього було щось із цього утаємничене, бо це не в якомусь закутку відбувалося;
27Чи віриш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віриш.
28Агриппа сказав Павлові: Ти замалим не переконав мене стати християнином.
29Павло сказав: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не лише ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, окрім оцих ланцюгів.
30Коли він сказав це, то цар і намісник, Верніка і ті, що сиділи з ними, підвелися.
31І, відійшовши набік, розмовляли поміж собою, що, мовляв, цей чоловік нічого, що варте смерти чи ув’язнення, не чинить.
32І сказав Агриппа Фестові: Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав суду в кесаря. А тому й зважився намісник послати його до кесаря.