1За п’ять днів прийшов першосвященик Ананія зі старшиною і з одним ритором Тертуллом, котрі скаржилися намісникові на Павла.
2А коли його покликали, то Тертулл почав звинувачувати його, кажучи:
3Завжди і скрізь з усілякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, вельмишановний Феліксе, зобов’язані ми великим миром, і твоєю турботою позначений добробут цього народу,
4Але, щоб тебе довго не обтяжувати, прошу тебе вислухати нас стисло, з властивою для тебе прихильністю:
5Ми переконалися, що чоловік оцей – то виразка суспільства, підбурювач заколоту поміж юдеями, що живуть на всій землі, і є представником назорейської єресі,
6Котрий наважився навіть храм опоганити, і ми схопили його і хотіли судити його за нашим законом;
7Однак тисяцький Лісій прийшов і з великим насильством забрав його з рук наших і послав до тебе,
8Наказавши й нам, обвинувачам його, з’явитися до тебе; ти можеш сам дослідити й довідатися від нього про все це, за що ми звинувачуємо його.
9І юдеї підтвердили, сказавши, що все це так є.
10А Павло, коли намісник подав йому знака говорити, відповів: Знаючи, що ти чимало років справедливо судиш народ цей, я тим паче сміливіше буду захищати мою справу;
11Ти можеш дізнатися, що не більше дванадцяти днів тому, як я прийшов до Єрусалиму для поклоніння;
12І ні в святині, ні в синагогах, ні по місту вони не знаходили мене, щоб я з кимось сперечався, або ж підбурював народне заворушення;
13І не можуть довести того, за що нині звинувачують мене;
14Але за те признаюся тобі, що за вченням, котре вони називають єрессю, я справді служу Богові батьків моїх, віруючи всьому, що написане в Законі і пророках;
15Маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведних і не праведних, чого й самі вони чекають;
16А тому я пильно дбаю завжди мати чисту совість перед Богом і людьми;
17По багатьох роках я прийшов, аби принести моєму народові милостиню і приношення;
18Ось при цьому знайшли мене, що якраз очистився в храмі не з народом і не з колотнечею:
19Це були деякі азійські юдеї, котрим належало б постати перед тобою і звинуватити мене, якщо мають щось супроти мене;
20Або ж нехай ці самі скажуть, яку неправду в мені вони знайшли, коли я стояв перед синедріоном,
21Хіба що лише одне слово, котре голосно мовив я, стоячи поміж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині приймаю суд від вас.
22Вислухавши це, Фелікс тимчасово відклав перегляд справи їхньої, сказавши: Розгляну справу вашу, коли прийде тисяцький Лісій, і я достоту дізнаюся про це вчення.
23А Павла наказав сотникові стерегти, але не обмежувати його і не забороняти нікому з його близьких служити йому чи приходити до нього.
24За кілька днів Фелікс прийшов із дружиною своєю Друзіллою, що була юдейкою, покликав Павла і слухав його про віру у Христа Ісуса.
25І оскільки він говорив про правду, і про поміркованість, і про майбутній суд, то Фелікс виповнився страхом і відповів: Тепер іди вже, а коли знайду час, то покличу тебе.
26Причому він сподівався, що Павло дасть йому грошей, аби відпустив його: тому часто викликав його і розмовляв з ним.
27А як проминуло два роки, на місце Фелікса приїхав Порцій Фест; прагнучи вдовольнити юдеїв, Фелікс залишив Павла у в’язниці.