1Після цього Абішалом завів у себе колісниці, і коней, і п’ятдесят скороходів.
2І підводився Абішалом рано-вранці, і ставав при дорозі біля воріт, і коли хто-небудь, маючи позов, йшов до царя на суд, то Абішалом підкликав його до себе і запитував: Із якого ти міста? І коли той відповідав: із такого ось коліна Ізраїлевого служник твій,
3Тоді говорив йому Абішалом: Ось, справа твоя добра і справедлива, але в царя нікому вислухати тебе.
4І говорив Абішалом: О, якби мене настановили суддею на цій землі! До мене приходив би кожний, хто має суперечку і позов, і я судив би його по правді.
5І коли підходив хто-небудь поклонитися йому, то він простягав руку свою, і обнімав його, і цілував його.
6Так учиняв Абішалом із усяким ізраїльтянином, що приходив на суд до царя, і закрадався Абішалом у серце ізраїльтян.
7А по сорока роках, Абішалом сказав цареві: Піду я і виконаю обітницю мою, котру я дав Господові у Хевроні.
8Бо я, служник твій, живучи в Ґешурі у Сирії, дав обітницю: Якщо Господь поверне мене до Єрусалиму, то я принесу пожертву Господові.
9І сказав йому цар: Іди з миром. І підвівся він, і пішов до Хеврону.
10І розіслав Абішалом вивідувачів у кожне коліно Ізраїлеве, сказавши: Коли почуєте звук сурми, то говоріть: Абішалом зацарював у Хевроні.
11Із Абішаломом пішли з Єрусалиму двісті чоловік, котрих запросили, і пішли, у простоті своїй, не знаючи, у чім справа.
12Під час жертвоприношення, Абішалом послав і покликав ґілонянина Ахітофела, радника Давидового, з його міста Ґіло. І склалася сильна змова, і народ сходився і множився біля Абішалома.
13І прийшов вісник до Давида, і сказав: Серце ізраїльтян схилилося на бік Абішалома.
14І сказав Давид усім служникам своїм, котрі були при ньому в Єрусалимі: Підведіться, втечемо; тому що не буде нам порятунку від Абішалома. Поспішайте, щоб нам відійти, аби він не наздогнав і не захопив нас, і не навів на нас нещастя, і не винищив місто мечем.
15І сказали служники царські цареві: У всьому, що до вподоби володареві нашому, цареві, ми служники твої.
16І вийшов цар, і увесь дім його за ним пішки. А залишив цар десятеро дружин, наложниць своїх, для охорони дому.
17І вийшов цар і увесь народ пішки і зупинилися біля Бет-Гамерхаку.
18І всі служники його йшли по боках його, і всі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, – шість сотень чоловіків, що прийшли пішки з Ґату, йшли перед царем.
19І сказав цар до ґатянина Іттая: Нащо ти також ідеш із нами? Повертайся і залишайся з тим царем; бо ти – чужинець, і прийшов сюди із свого місця.
20Учора ти прийшов, а сьогодні я примушу тебе йти з нами? Я йду, куди станеться; повернися і поверни братів своїх із собою; милість та істина з тобою!
21І відповідав Іттай цареві, і сказав: Живий Господь, і нехай живе володар мій, цар: де не був би володар мій, цар, чи в житті, чи в смерті, там буде й служник твій.
22І сказав Давид Іттаєві: Отож, іди, і ходи зі мною. І пішов Іттай ґатянин, і всі люди його, і всі діти, які були з ними.
23І плакала вся земля гучним голосом. І увесь народ переходив, і цар перейшов потік Кедрон, і пішов увесь народ по дорозі в пустелю.
24Ось і Садок, і всі левити з ним несли Ковчег Заповіту Божого і поставили Ковчега Божого; а Евіятар стояв на підвищенні, доки увесь народ не вийшов з міста.
25І сказав цар Садокові: Поверни Ковчега Божого до міста. Якщо я надбаю милість перед очима Господа, то Він поверне мене і дасть мені бачити Його і житло Його.
26А коли Він скаже так: Немає Мого благословення для тебе, то ось я. Нехай учинить зі мною, що Йому до вподоби.
27І сказав цар Садокові священикові: Повернися в місто з миром, і Ахімаац, син твій, і Йонатан, син Евіятарів, обидва сини ваші з вами.
28Глядіть, я не поспішатиму на рівнині у пустелі, аж доки не прийде повідомлення від вас до мене.
29І повернули Садок та Евіятар Ковчега Божого до Єрусалиму і залишилися там.
30А Давид пішов на гору Олив, йшов і плакав; голова у нього була покрита; він простував босий і всі люди, які були з ним, покрили кожний голову свою, йшли і плакали.
31І доповіли Давидові і сказали: Ахітофел серед зрадників з Абішаломом. І Давид сказав: Господе, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!
32І сталося, коли вийшов Давид на верхів’я, де поклоняються Богові, аж ось, навпроти нього аркиянин Хушай, у розідраній туніці, а порох на голові його.
33І сказав йому Давид: Якщо ти підеш зі мною, то будеш мені тягарем.
34А якщо повернешся до міста і скажеш Абішаломові: Царю, я служник твій; донині я був служником батька твого, а тепер я твій служник, то ти зламаєш мені Ахітофелову раду.
35І чи не будуть там із тобою священики Садок і Евіятар? І – станеться, – усяку річ, яку ти почуєш із царевого дому, розповіси священикам Садокові та Евіятарові.
36Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахімаац у Садока та Йонатан у Евіятара, – і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте.
37І ввійшов Хушай, Давидів друг, до міста. А Абішалом також увійшов до Єрусалиму.