1Коли Давид пройшов трохи з верхів’я, – аж ось Ціва, Мефібошетів служник, назустріч йому, та пара в’ючних віслюків, а на них двісті хлібів, і сто в’язок родзинок, і сто літніх плодів, та бурдюк вина.
2І сказав цар до Ціви: Для чого це в тебе? І відповідав Ціва: Віслюки для дому царського, для їзди, а хліб і плоди на їду юнакам, а вино для життя знесиленому в пустелі.
3І сказав цар: Де син володаря твого? І відповідав Ціва цареві: Ось, він залишився в Єрусалимі і говорить: Тепер-от дім Ізраїлів поверне мені царство батька мого.
4І сказав до Ціви: Ось тобі все, що у Мефібошета. А Ціва одказав, уклонившись: Нехай я знайду ласку в очах твоїх, володарю мій царю!
5Коли дійшов цар Давид до Бахуріму, аж тут вийшов звідти чоловік із роду дому Саулового, на ймення Шім’ї, син Ґерин. Він ішов і лихословив.
6І кидав каміння на Давида і на всіх служників царя Давида; а всі люди, і всі хоробрі були по праву і по ліву руку царя.
7Так говорив Шім’ї, лихословлячи його: Іди, іди геть, убивнику і негідний чоловіче!
8Господь повернув на тебе всю кров дому Саулового, замість котрого ти зацарював, і передав Господь царство в руки Абішалома, сина твого. І ось, ти взятий у своєму злі – кривавий злочинцю!
9І сказав до царя Авішай, син Церуї: Нащо лихословить оцей мертвий пес володаря мого, царя? Піду я і зітну йому голову.
10І сказав цар: Що мені (до того) і вам, сини Церуїні? Нехай він злословить, бо Господь наказав йому лихословити Давида. То хто може сказати: Нащо ти так чиниш?
11І сказав цар Авішаєві і до всіх служників своїх: Ось, якщо син мій, котрий вийшов із стегон моїх, шукає душі моєї, тим паче син беньямінця; залишіть його, нехай лихословить; тому що Господь наказав йому.
12Можливо, зглянеться Господь на приниження моє, і поверне мені цього дня добром замість його проклять.
13І рухався Давид, і люди його шляхом, а Шім’ї йшов схилом гори навпроти нього, йшов і лихословив, і кидав каміння у його бік і порохом.
14І прийшов цар і увесь народ, який був з ним, натомлений, і спочивав там.
15Тим часом, Абішалом та увесь ізраїльський народ увійшли до Єрусалиму, а з ними і Ахітофел.
16Коли аркиянин Хушай, Давидів товариш, прийшов до Абішалома, то сказав Хушай до Абішалома: Нехай живе цар, нехай живе цар!
17І сказав Абішалом Хушаєві: Оце таке співчуття твоє до твого друга?
18І сказав Хушай Абішаломові: Ні, кого вибрав Господь і цей народ, і увесь Ізраїль, з ним і я, і з ним залишуся.
19До того ж, кому я буду служити? Чи не синові його? Як служив я батькові твоєму, так буду служити й тобі.
20І сказав Абішалом Ахітофелові: Порадьте, що маємо вдіяти?
21І сказав Ахітофел Абішаломові: Увійди до наложниць батька твого, котрих він залишив охороняти дім свій, і почують усі ізраїльтяни, що ти став ненависним для батька твого, і зміцніють руки всіх, що з тобою.
22І поставили для Абішалома шатро на даху, і увійшов Абішалом до наложниць батька свого перед очима всього Ізраїля.
23А поради Ахітофелові, котрі він давав, того часу вважалися такими, наче хтось звернувся б по настанови до Бога. Такою була всіляка порада Ахітофелова як для Давида, так і для Абішалома.