1Третього року Осії, сина Елиного, ізраїльського царя, зацарював Єзекія, син Ахаза, царя Юдиного.
2Двадцять п’ять літ було йому, коли зацарював, і двадцять дев’ять літ царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, донька Захарії.
3І чинив він бажане в очах Господніх – усе так, як чинив Давид, батько його.
4Він понищив підвищення, розбив статуї, зрубав діброву і знищив мідного змія, котрого виготовив Мойсей, – тому що до цих днів Ізраїлеві сини кадили йому і називали його Нехуштан.
5На Господа, Бога Ізраїлевого, покладався він, і такого, як він, не було поміж всіма царями Юдиними і після нього, і перед ним.
6І прихилився він до Господа, і не відхилявся від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповідав Господь Мойсеєві.
7І був Господь з ним: скрізь, куди він не ходив, чинив він розважливо. І відхилився він від царя асирійського, і вже не служив йому.
8Він уразив филистимлян аж до Ґази і в межах її, від сторожової башти аж до укріпленого міста.
9Четвертого року царя Єзекії, тобто сьомого року Осії, сина Елиного, ізраїлевого царя, – пішов Салманасар, цар асирійський, на Самарію, і взяв її в облогу.
10І захопив її за три роки. Шостого року Єзекії, тобто дев’ятого року Осії, царя ізраїльського, звойована Самарія.
11І переселив цар асирійський ізраїльтян до Асирії, і оселив їх у Халаху і в Хаворі, над річкою Ґозан і до мідійських міст.
12За те, що вони не хотіли чути голосу Господнього, Бога свого, і переступили заповіта Його, все що заповідав Мойсей, служник Господній; вони і не слухали, і не виконували.
13Чотирнадцятого року царя Єзекії, пішов Санхерів, цар асирійський, супроти всіх укріплених міст Юдиних, і захопив їх.
14І послав Єзекія, Юдин цар, до царя асирійського до Лахішу сказати: Завинив я, відійди од мене; а що накладеш на мене, я даватиму. І наклав цар асирійський на Єзекію, царя Юдиного, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.
15І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.
16Того часу зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, котрі визолотив Єзекія, цар Юдин, і віддав його цареві асирійського.
17І послав цар асирійський до царя Єзекії Тартана, і Рабсариса, і Рабсака з Лахішу до царя Єзекії з великим військом до Єрусалиму. І пішли, і прийшли до Єрусалиму; і стали біля водоводу горішнього ставка, котрий на битій дорозі до поля валюшників.
18І кликали вони царя. І вийшов до них Еліяким, син Хілкійї, старший палацу, і писар Шевна, та Йоах, син Асафів, оповісник.
19І сказав їм Рабсак: Скажіть Єзекії: Так говорить цар великий, цар асирійський: Що це за надія, на котру ти сподіваєшся?
20Ти вимовляв лише порожні слова, а для війни необхідні порада і сила. А нині ти на кого покладаєшся, що відхилився од мене?
21Ось, ти сподіваєшся спертися на Єгипет, на цю тростину надламану, котра, якщо хтось зіпреться на неї, увійде йому в руку – прохромить її. Такий фараон, цар єгипетський для всіх, хто покладається на нього.
22А якщо ви скажете мені: На Господа, Бога нашого, ми покладаємося, то чи на Того, Котрого підвищення і жертовники понищив Єзекія, і сказав Юді та Єрусалимові: Тільки перед цим жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі.
23Отож, піди на спілку з володарем моїм, царем асирійським; я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?
24Як тобі здолати бодай одного вождя із найменших служників володаря мого? І сподіваєшся на Єгипет заради колісниць і коней?
25Причому, хіба я без волі Господньої пішов на місце оце, щоб спустошити його? Господь сказав мені: Піди на землю оцю і спустош її.
26І сказав Еліяким, син Хілкійї, і Шевна та Йоах Рабсакові: Говори служникам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами єврейською вголос перед народом, котрий на мурах.
27І сказав їм Рабсак: Невже тільки до володаря твого і до тебе послав мене володар мій сказати ці слова? Ні, а також і до людей, котрі сидять на мурі, щоб їсти кал свій та пити свою сечу з вами.
28І підвівся Рабсак, і проголосив гучним голосом єврейською, і говорив, і сказав: Слухайте слово царя великого, царя асирійського!
29Так говорить цар: Нехай не спокушає вас Єзекія; бо він не може урятувати вас від руки моєї.
30І нехай не подає вам надії Єзекія через Господа, говорячи: Порятує нас Господь, і не попаде місто це в руки царя асирійського.
31Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар асирійський: Помиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожний їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці свої, і нехай кожний п’є воду із своєї криниці.
32Доки я не прийду і не візьму вас у край такий самий, на землю хліба і вина, на землю плодів і виноградників, на землю оливкових дерев і меду, і будете жити і не помрете. Не слухайте Єзекії, котрий спокушає вас, говорячи: Господь урятує вас.
33Чи врятували боги народів, кожний свою землю, від руки царя асирійського?
34Де боги Хамату і Арпаду? Де боги Сефарваїму, Гени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?
35Хто із усіх богів земель оцих урятував землю свою від руки моєї? То невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?
36І мовчав народ, і не відповідали йому жодним словом; тому що був наказ царя: Не відповідайте йому.
37І прийшов Еліяким, син Хілкійї, старший палат, і писар Шевна, і Йоах, Асафів син, оповісник, із роздертими шатами до Єзекії, і доповіли йому слова Рабсакові.