1А втім, для мене зайве писати вам про допомогу святим,
2Бо я знаю ревність вашу, і хвалюся вами перед македонянами, що Ахая готова ще з минулого року; і ревність ваша заохотила багатьох.
3А братів я послав для того, аби похвала моя про вас не виявилася марною в цьому разі, але щоб ви, як я казав, були готові,
4Щоб, коли прийдуть зі мною македонці і застануть вас неготовими, не залишилися у соромі ми, – не кажу ви, – похвалившися такою певністю.
5Тому я вважав за необхідне вблагати братів, щоб вони наперед пішли до вас і передніше потурбувалися, аби сповіщене вже благословення ваше було готове, як благословення, а не як примусовий дар.
6А до цього скажу: хто сіє скупо, той скупо й жатиме; а хто сіє щедро, той щедро буде жати.
7Кожний виділяй, як на серце ляже, не з прикрістю і не з примусу; бо любить Бог того, хто доброчесно дає.
8А Бог спроможний збагатити вас всілякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всілякий достаток, були багаті на всяку добру справу,
9Як написано: Витратив, роздав убогим; правда його буде довіку.
10А Той, що дає насіння сівачеві та хліб на їжу, – нехай подасть рясно посіяному вами, і примножить плоди правди вашої,
11Щоб усім ви багатими були на всіляку щедрість, котра через нас учиняє подяку Богові.
12Бо справа служіння цього не лише доповнює нужду святих, але викликає також у багатьох щедрі подяки Богові;
13Вони бачать досвід цього служіння і прославляють Бога за послух Євангелії Христовій, котру ви сповідуєте, і за щире спілкування з ними і з усіма,
14Молячись за вас, з прихильности до вас, за повноту Божої благодаті у вас.
15Дяка Богові за невимовний дар Його!