1Наблизився час помирати Давидові, і заповідав він синові своєму, Соломонові, говорячи:
2Ось, я відходжу дорогою всієї землі, а ти будь несхитним і будь мужнім.
3І пильнуй заповіта від Господа, Бога твого, ходячи шляхами Його і дотримуючись настанов Його, виконуючи заповіді Його, і приписи Його, і настанови Його, як написано в Законі Мойсеєвому, щоб тобі бути розважливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди не ступиш.
4Щоби Господь дотримався слова Свого, котре Він сказав про мене, говорячи: Якщо сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не буде переводу мужеві од тебе на троні Ізраїлевому.
5А також ти відаєш, що вчинив мені Йоав, син Церуїн, як учинив він з двома старшинами війська ізраїльського, з Авнером, Неровим сином, та з Амасою, сином Єтеровим, як умертвив він їх, і пролив кров війни о мирній порі, закривавивши кров’ю війни свого пояса на стегнах своїх і взуття на ногах своїх.
6Учини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно до шеолу.
7А синам ґілеадянина Барзіллая вчини милість, щоб вони були між тими, хто насичується за твоїм столом; бо вони прийшли до мене, коли я втікав од Абішалома, брата твого.
8Ось у тебе Шім’ї, Ґерин син, беньямінівець із Бахуріму; він лихословив мене тяжким лихослів’ям, коли я йшов до Маханаїму, але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнувся йому Господом, говорячи: Я не заб’ю тебе мечем.
9Тож не залиши його без покари; тому що ти людина мудра, і відаєш, що вчинити з ним, аби сивину його закривавлену звести до шеолу.
10І спочив Давид із батьками своїми, і похований у місті Давидовім.
11А днів царювання Давидового над Ізраїлем було сорок літ: у Хевроні царював він сім літ і тридцять три роки царював у Єрусалимі.
12І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцне.
13І прийшов Адонія, син Хаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері. Вона сказала: Чи з миром твій прихід? І сказав він: З миром.
14І сказав він: У мене є слово до тебе. Вона сказала: Говори.
15І сказав він: Ти знаєш, що царство належало мені, і увесь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося моєму братові; бо це від Господа було йому.
16А тепер я прошу одного, не відмов мені. Вона сказала йому: Говори!
17І сказав він: Скажи цареві Соломонові, – бо він тобі не відмовить, – аби дав мені шунаммітку Авішаґ за дружину.
18І сказала Вірсавія: Гаразд, я скажу про тебе цареві.
19І зайшла Вірсавія до царя Соломона оповісти йому про Адонію. А цар підвівся перед нею, і вклонився їй, і сів на своєму троні. І поставив він трона й для матері царевої, і вона сіла праворуч нього.
20І сказала: Я маю до тебе незначне прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: Проси, мамо моя; я не відмовлю тобі.
21І сказала вона: Віддай Авішаґ шунаммітку Адонії, братові твоєму, за дружину.
22І відповідав цар Соломон, і сказав матері своїй: А навіщо ти просиш Авішаґ шунаммітку для Адонії? Проси йому також і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Евіятар, і Йоав, син Церуїн, друг.
23І присягнувся цар Соломон Господом, говорячи: Те і те нехай учинить мені Господь і ще більше вчинить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово.
24А нині – живий Господь, що зміцнив мене і посадовив мене на троні Давида, батька мого, і що облаштував мені дім, як говорив Він, – сьогодні ж Адонія мусить померти.
25І послав цар Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, котрий уразив його (Адонію), і він помер.
26А священикові Евіятарові цар сказав: Йди до Анатоту на твоє поле; ти заслуговуєш на смерть, але о цій порі я не порішу тебе, бо ти носив Ковчега Володаря Господа перед Давидом, батьком моїм, і витерпів усе, що терпів мій батько.
27І позбавив Соломон Евіятара священства Господнього, і справдилося слово Господнє, котре сказав він про дім Іліїв у Шіло.
28Чутка про це дійшла до Йоава, оскільки Йоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, – то втік у скинію Господню, і вхопився за роги жертовника.
29І доповіли цареві Соломонові, що Йоав сховався в скинію Господню, і що він біля жертовника. І послав Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, говорячи: Йди і поріши його!
30І прийшов Беная до скинії Господньої, і сказав йому: Так сказав цар: Виходь. І сказав той: Ні, я хочу померти тут. Беная переказав те цареві, говорячи: Отак сказав Йоав і так відповідав мені.
31Цар сказав йому: Вчини так, як він сказав, і поріши його, і поховай його, і зніми безневинну кров, пролиту Йоавом, з мене і з дому батька мого.
32І нехай наверне Господь кров його на голову його за те, що він забив двох мужів без вини, і кращих від нього: уразив мечем, без дозволу батька мого Давида, Авнера, Нериного сина, старшину ізраїльського війська, та Амасу, сина Єтерового, старшину Юдиного війська.
33Нехай обернеться кров їхня на голову Йоава і на голову нащадків його навіки, а Давидові і нащадкам його, і домові його, і тронові його, нехай буде мир навіки від Господа!
34І пішов Беная, син Єгоядинів, і вразив Йоава, і умертвив його, і він був похований в домі своєму в пустелі.
35І настановив цар Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, замість нього над військом; а Садока священика настановив цар замість Евіятара.
36І послав цар і прикликав Шім’ї і сказав йому: Збудуй дім собі в Єрусалимі і мешкай тут, і нікуди не виходь звідси.
37І знай, що того дня, котрого ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.
38І сказав Шім’ї цареві: Гаразд, як наказав володар мій, цар, так і вчинить служник твій. І мешкав Шім’ї в Єрусалимі тривалий час.
39Але за три роки сталося, що у Шім’ї двоє рабів повтікали до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доповіли Шім’ї, говорячи: Ось, раби твої в Ґаті!
40І підвівся Шім’ї, і осідлав свого віслюка, і подався до Ахіша в Ґат, аби пошукати рабів своїх. І повернувся Шім’ї, і привів рабів своїх із Ґату.
41І доповіли Соломонові, що Шім’ї ходив із Єрусалиму до Ґату і повернувся.
42Пославши, прикликав цар Шім’ї, і сказав йому: Чи не присягався я Господом і чи не зголошував тобі, говорячи: Знай, що того дня, котрого ти вийдеш і підеш куди-небудь, то неодмінно помреш? І ти сказав мені: Гаразд.
43Чому ти знехтував наказом, котрого я дав тобі перед Господом із присягою?
44І сказав цар Шім’ї: Ти знаєш, і відає серце твоє все лихе, що ти вчинив батькові моєму Давидові; нехай же оберне Господь зло твоє на голову твою.
45А цар Соломон нехай буде благословенний, і трон Давидів нехай буде несхитним перед Господом навіки!
46І наказав цар Бенаї, синові Єгоядиному, і він пішов, і уразив Шім’ї, і той помер.