1Коли цар Давид постарів, увійшовши у похилі літа, то вкривали його одежами, але не міг він нагрітися.
2І сказали йому служники його: Нехай пошукають для володаря нашого, царя, молоду дівчину, щоб вона ходила перед царем, доглядала його, і лягала з ним, – то буде тепло володареві нашому цареві.
3І шукали вродливу дівчину по всіх теренах ізраїльських, і знайшли шунаммітку Авішаґ, і привели її до царя.
4Дівчина та була дуже вродлива, і доглядала царя, прислуговуючи йому, але цар не спізнав її.
5Адонія, син Хаґґітин, запишавшись, казав: Я буду царем. І завів собі колісниці, і вершників, і п’ятдесят скороходів.
6Тим часом, батько ніколи не гнітив його запитанням: Для чого ти оце чиниш? І Адонія був вельми вродливий і народився йому після Абішалома.
7І радився він з Йоавом, сином Церуї, а також із священиком Евіятаром, і вони допомагали Адонії.
8Але священик Садок і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім’ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.
9І заколов Адонія овечок і телят біля Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, синів царя, і всіх Юдиних мужів, що служили у царя.
10А пророка Натана і Бенаю, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.
11Тоді Натан сказав до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти чула, що Адонія, син Хаґґітин, зацарював, а володар наш Давид не відає про те?
12Тепер, ось, я раджу тобі: Рятуй життя твоє, і життя сина твого Соломона.
13Іди, і увійди до царя Давида, і скажи йому: Чи не присягався ти, володарю мій, царю, служниці твоїй, говорячи: Син твій Соломон буде царем по мені, і він сяде на троні моєму? Тоді чому ж зацарював Адонія?
14І ось, коли ти ще будеш розмовляти там із царем, зайду я слідом за тобою, і доповню слова твої.
15Вірсавія пішла до царя в опочивальню; цар був уже в похилих літах, і шунаммітка Авішаґ прислуговувала цареві.
16І схилилась Вірсавія і вклонилася цареві, і сказав цар: Що тобі?
17Вона сказала йому: Володарю мій, царю! Ти присягався служниці твоїй Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царювати після мене, і він сяде на троні моїм.
18А тепер, ось, Адонія зацарював, а ти, володарю мій, царю, не відаєш про те!
19І заколов він багато биків, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і священика Евіятара та Йоава, старшину над військом, а служника твого Соломона не покликав.
20Але ти, володарю мій, – цар, і очі усіх ізраїльтян на тобі, щоб ти оголосив їм, хто сяде на троні володаря мого царя, після нього.
21Інакше, коли володар мій, цар, спочине з батьками своїми, упаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.
22Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Натан.
23І сказали цареві, говорячи: Ось, пророк Натан. І зайшов він до царя, і уклонився цареві лицем до землі.
24І сказав Натан: Володарю мій, царю! Чи сказав ти: Адонія буде царювати після мене, і він сяде на троні моєму?
25Тому що він нині зійшов і заколов багато бичків, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і військових старшин, і священика Евіятара; і ось, вони їдять і п’ють у нього, і вигукують: Хай живе цар Адонія!
26А мене, служника твого, й священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, і Соломона, служника твого, не запросив.
27Чи не сталося це з волі володаря мого, царя, і чому ти не відкрив служникові твоєму, хто сяде на троні володаря мого, царя, після нього?
28І відповідав цар Давид і сказав: Покличте до мене Вірсавію. І зайшла вона, і стала перед царем.
29І присягався цар, і сказав: Живий Бог, Який визволяє душу мою від усілякої біди.
30Як я присягався тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він посяде трон замість мене, так я вчиню це сьогодні.
31І нахилилася Вірсавія лицем до землі, і вклонилася цареві, і сказала: Нехай живе володар мій, цар Давид, навіки!
32І сказав цар Давид: Покличте до мене священика Садока, і пророка Натана, і Бенаю, сина Єгоядинового. І увійшли вони до царя.
33І сказав їм цар: Візьміть із собою служників володаря вашого і посадовіть Соломона, сина мого, на мула мого, і заведіть його до Ґіхону.
34І нехай помаже його там Садок священик і Натан пророк на царя Ізраїля, і засурмить у сурму, і проголосіть: Хай живе цар Соломон!
35Потім проведіть його назад, і він прийде, і сяде на троні моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля та Юди.
36І відповідав Беная, син Єгоядин, і сказав: Амінь, – нехай скаже так Господь, Бог володаря мого царя!
37Як був Господь Бог із володарем моїм, царем, так нехай буде Він із Соломоном, і нехай піднесе трон його вище трону володаря мого, царя Давида!
38І пішли Садок священик і Натан пророк, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадовили Соломона на мула царя Давида, і повели його до Ґіхону.
39І взяв Садок священик рога з єлеєм із скинії, і помазав Соломона. І засурмили сурмою, і увесь народ вигукував: Хай живе цар Соломон!
40І увесь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, вельми радів, так що земля просідала від вигуків його.
41І почув Адонія і всі запрошені ним, тільки-но перестали їсти; а Йоав, зачувши звук сурми сказав: Від чого цей крик та гамір у розбурханому місті?
42І ще він говорив, як прийшов Йонатан, син священика Евіятара. І сказав Адонія: Увійди; ти – чесна людина, і несеш добру вість.
43І відповідав Йонатан, і сказав Адонії: Так, володарю мій, цар Давид, настановив Соломона царем.
44І послав цар із ним Садока священика, і Натана пророка, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадовили його на царського мула.
45І помазали його Садок священик і Натан пророк на царя у Ґіхоні, і звідти рушили з радістю, і зчинився гамір у місті. Ось від чого шум, котрий ви чуєте.
46Соломон уже сів на царському троні.
47І служники царя приходили провідати володаря нашого, царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше, аніж твоє ім’я, і нехай звеличить трон його більше трону твого. І вклонився цар на ложі своїм.
48І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, Котрий сьогодні дав сидячого на троні моєму, і очі мої бачать це!
49Тоді злякалися і підхопилися всі запрошені, котрі були в Адонії, і пішли – кожне своєю дорогою.
50А сам Адонія, боячись Соломона, підвівся і пішов, і вхопився за роги жертовника.
51І доповіли Соломонові, говорячи: Ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: Нехай присягнеться мені цар Соломон, що він не умертвить служника свого мечем.
52І сказав Соломон: Якщо він буде чесною людиною, то жодна волосина його не впаде на землю. А якщо знайдеться в ньому лукавство, то помре.
53І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов, і уклонився цареві Соломонові; і сказав йому Соломон: Іди в дім свій.