1Соломон породичався із фараоном, царем єгипетським, і взяв за себе доньку фараонову, й увів її до міста Давидового, доки не спорудив дому свого, і дому Господнього, і мура довкола Єрусалиму.
2Народ ще приносив пожертви на узвишшях, бо не був споруджений дім йменню Господа до того часу.
3І полюбив Соломон Господа, ходячи за настановами Давида, батька свого; але й він приносив пожертви і кадіння на узвишшях.
4І пішов цар до Ґівону, аби принести там пожертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всеспалень підніс Соломон на тому жертовнику.
5У Ґівоні з’явився Господь Соломонові уві сні вночі, і сказав Бог: Проси, що дати тобі.
6І сказав Соломон: Ти вчинив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед Тобою в істині і правді, і зі щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дав йому сина, котрий сидів би на троні його, як це й сталося нині.
7І нині, Господе, Боже мій, Ти настановив служника Твого царем замість Давида, батька мого; але я – юнак незрілий, не знаю ні мого виходу, ні входу.
8І служник Твій – осередь народу Твого, котрого Ти вибрав, народу настільки численного, що за кількістю його неможливо ні порахувати його, ні оглянути.
9То витвори служникові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій, і відрізняти, що добре, а що зле, тому що хто може урядувати над цим численним народом Твоїм?
10І до вподоби було Господові, що Соломон просив цього.
11І сказав йому Бог: За те, що ти просив цього і не просив собі тривалого життя, не просив собі багатства, не просив життя ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб суди провадити, —
12Ось, Я вчиню за словом твоїм. Ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було передніше від тебе, і по тобі не постане подібний до тебе.
13І те, чого ти не просив, Я даю тобі, і маєтності, і славу, так що не буде подібного до тебе поміж царями упродовж всіх днів твоїх.
14І, якщо будеш ходити дорогою Моєю, пильнуючи настанови Мої, і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу й твої дні.
15І прокинувся Соломон, і ось, це було сновидіння. І пішов він до Єрусалиму, і став перед Ковчегом Господнім, і приніс усеспалення, і звершив пожертви мирні, і вчинив гучний бенкет для всіх служників своїх.
16Тоді прийшли дві жінки-блудниці до царя і стали перед ним.
17І сказала одна жінка: О, володарю мій! Я і оця жінка мешкаємо в одному домі; і я породила при ній у цім домі.
18Третього дня після того, як я народила, породила й ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було: тільки ми обидві були в домі.
19І помер син цієї жінки вночі; бо вона приспала його.
20І підвелася вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, служниця твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей.
21Уранці я підвелася, щоб нагодувати сина мого, і ось, він був мертвий; та коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, котрого я народила.
22І сказала друга жінка: Ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: Ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони отак перед царем.
23І сказав цар: Ця говорить: Мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: Ні, твій син мертвий, а мій син живий.
24І сказав цар: Подайте мені меча. І принесли меча до царя.
25І сказав цар: Розітніть живе дитя навпіл, і віддайте половину одній, а половину другій.
26І відповідала та жінка, котрої син був живий, цареві, бо розхвилювалися всі нутрощі її од жалю за сина свого: О, володарю мій! Віддайте їй це дитя живим, і не вбивайте його. А друга говорила: Нехай же не буде ні мені, ані тобі, розтинайте!
27І відповідав цар, і сказав: Віддайте оцій першій живе дитя, і не умертвляйте його; вона його матір.
28І почув увесь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і почали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб звершувати суд.