1І радився Давид із тисяцькими, сотниками і з усіма зверхниками,
2І сказав Давид всьому зібранню ізраїльтян: Якщо бажано вам, і якщо на те буде воля Господня, Бога нашого, пошлімо до всіх наших братів, по всій ізраїльській землі, і разом з ними до священиків і левитів по містах і поселеннях їхніх, щоб вони зібралися до нас.
3І перенесемо до себе Ковчега Бога нашого, тому що за днів Саула ми не зверталися до Нього.
4І сказала вся громада: Нехай станеться так! Тому що увесь народ вважав це слушним.
5Отак зібрав Давид усіх ізраїльтян, від Шіхору єгипетського аж до входу в Хамат, аби перенести Ковчега Божого з Кір’ят-Єаріму.
6І пішов Давид і увесь Ізраїль до Кір’ят-Єаріму, що в Юдеї, щоби перенести звідти Ковчега Бога, Господа, Який сидить на херувимах, на котрому прикликається ймення Його.
7І повезли Ковчега Божого на новій колісниці з дому Авінадавового, а Узза та Ахйо супроводжували ту колісницю.
8А Давид і всі ізраїльтяни грали перед Богом щосили, з піснями, і на цитрах, і на арфах, і на бубнах, і на кимвалах, і на сурмах.
9Коли прийшли вони до Кідонового току, і простяг Узза свою руку, щоби притримати Ковчега, бо воли нахилили його,
10То Господь розгнівався на Уззу і уразив його за те, що він простягнув руку свою до Ковчега. І він помер тут-таки перед Богом.
11І зажурився Давид через те, що Господь уразив Уззу, і він назвав те місце поразкою Уззи; так воно називається аж донині.
12І злякався Давид Бога того дня, і сказав: Як я внесу до себе Ковчега Божого?
13І не повіз Давид Ковчега до себе у місто Давидове, а завернув його до дому ґатянина Овед-Едома.
14І залишався Ковчег Божий у родині Овед-Едома, в домі його, три місяці, і благословив Господь дім Овед-Едома і все, що в нього.