1На ложі моєму вночі шукала я того, кого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.
2Встану ж я, піду містом, вулицями і площами, і буду шукати того, кого любить душа моя; шукала я його і не знайшла його.
3Зустріли мене вартові, які обходять місто: «чи не бачили ви того, кого любить душа моя?»
4Та ледь я відійшла від них, як знайшла того, кого любить душа моя, схопилася за нього, і не відпустила його, доки не привела його у дім матері моєї й у внутрішні кімнати матері моєї.
5Заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами або польовими ланями: не будіть і не тривожте любої, доки їй угодно.
6Хто ця, яка піднімається від пустелі, ніби стовпи диму, яку окурюють мирою і фіміамом, усякими порошками мироварника?
7Ось одр його — Соломона: шістдесят сильних навколо нього, із сильних Ізраїлевих.
8Усі вони тримають мечі, досвідчені у битві; у кожного меч при стегні його заради страху нічного.
9Переносний одр зробив собі цар Соломон із дерев ливанських;
10стовпці його зробив зі срібла, підлокітники його з золота, сідалище його з пурпурової тканини; зсередини він прикрашений з любов’ю дочками єрусалимськими.
11Підіть і подивіться, дочки сионські, на царя Соломона у вінці, яким увінчала його мати його в день одруження його, у день, радісний для серця його.