1О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської;
2зуби твої — як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними;
3як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми;
4шия твоя — як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому — усі щити сильних;
5два соски твої — як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями.
6Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму.
7Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі!
8Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових!
9Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй.
10О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі!
11Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану!
12Замкнений сад — сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело:
13розсадники твої — сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами,
14нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами;
15садове джерело — колодязь живих вод і потоки з Ливану.
16Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій, — і поллються аромати його! — Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його.