1Нехай цілує він мене цілуванням уст своїх! Бо пестощі твої кращі за вино.
2Від запашности мастей твоїх ім’я твоє — як розлите миро; тому дівчата люблять тебе.
3Приваблюй мене, ми побіжимо за тобою; — цар увів мене у палаци свої, — будемо захоплюватися і радіти тобою, звеличувати пестощі твої більше, ніж вино; достойно люблять тебе!
4Дочки єрусалимські! чорна я, але красива, як намети кидарські, як завіси Соломонові.
5Не дивіться на мене, що я смуглява, бо сонце обпалило мене: сини матері моєї розгнівалися на мене, поставили мене стерегти виноградники, — мого власного виноградника я не стерегла.
6Скажи мені, ти, якого любить душа моя: де пасеш ти? де відпочиваєш опівдні? для чого мені бути блукачкою біля стад товаришів твоїх?
7Якщо ти не знаєш цього, найкрасивіша з жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастуших.
8Кобилиці моїй у колісниці фараоновій я уподібнив тебе, кохано моя.
9Прекрасні щоки твої під підвісками, шия твоя у намистах;
10золоті підвіски ми зробимо тобі із срібними блискітками.
11Доки цар був за столом своїм, нард мій виточував пахощі свої.
12Мировий пучок — коханий мій у мене, біля грудей моїх перебуває.
13Як гроно киперу, коханий мій у мене у виноградниках енгедських.
14О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! очі твої голубині.
15О, ти прекрасний, коханий мій, і люб’язний! і ложе у нас — зелень;
16покрівлі домів наших — кедри, стелі наші кипариси.