Romans 8
1 Отже, немає нинi нiякого осуду тим, котрi у Христi Iсусi живуть не за плоттю, але за духом.
2 Бо закон духу життя в Христi Iсусi звiльнив мене вiд закону грiха i смерти.
3 А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобi плотi грiховної в жертву за грiх i осудив грiх у плотi,
4 щоб виправдання закону здiйснилося в нас, якi живуть не за плоттю, а за духом.
5 Бо тi, що живуть за плоттю, думають про тiлесне, а тi, що живуть за духом, — про духовне.
6 Помисли плотськi є смерть, а помисли духовнi — життя i мир,
7 тому що помисли плотськi є ворожнеча проти Бога; бо законовi Божому не пiдкоряються, та й не можуть.
8 Тому тi, що живуть за плоттю, Боговi догодити не можуть.
9 Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тiльки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той i не Його.
10 А коли Христос у вас, то тiло мертве для грiха, але дух живий для праведности.
11 Якщо ж Дух Того, Хто воскресив iз мертвих Iсуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить i вашi смертнi тiла Духом Своїм, який живе в вас.
12 Отже, браття, ми не боржники плотi, щоб жити за плоттю;
13 бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте дiла плотськi, то живi будете.
14 Бо всi, кого Дух Божий водить, є Божi сини.
15 Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
16 Цей самий Дух свiдчить духовi нашому, що ми — дiти Божi.
17 А якщо дiти, то i спадкоємцi, спадкоємцi Божi, спiвспадкоємцi ж Христу, коли тiльки з Hим страждаємо, щоб з Hим i прославитися.
18 Бо гадаю, що нинiшнi тимчасовi страждання нiчого не вартi порiвняно з тiєю славою, яка вiдкриється в нас.
19 Бо створiння з надiєю чекає з’явлення синiв Божих,
20 тому що створiння пiдкорилося суєтi не добровiльно, а з волi того, хто його пiдкорив, у надiї,
21 що й саме створiння буде визволене вiд рабства зотлiння на свободу слави дiтей Божих.
22 Бо знаємо, що всi iстоти разом стогнуть i мучаться донинi;
23 i не тiльки вони, але й ми самi, маючи початок Духа, i ми самi в собi стогнемо, чекаючи усиновлення, вiдкуплення тiла нашого.
24 Бо ми спаслися в надiї. Hадiя ж, коли бачить, не є надiєю; бо коли хто бачить, то чого йому i надiятися?
25 Але, коли надiємось на те, чого не бачимо, тодi чекаємо в терпiннi.
26 Також i Дух пiдкрiплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зiтханнями невимовними.
27 А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Вiн заступається за святих iз волi Божої.
28 До того знаємо, що тим, якi люблять Бога, покликаним з Його волi, усе сприяє для добра.
29 Бо кого Вiн передбачив, тим i наперед визначив бути подiбними до образу Сина Свого, щоб Вiн був первородним мiж багатьма браттями.
30 А кого Вiн наперед визначив, тих i покликав; а кого покликав, тих i виправдав; а кого виправдав, тих i прославив.
31 Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?
32 Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всiх нас, як з Hим не дарує і нам всього?
33 Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх.
34 Хто осуджує? Христос Iсус помер, але й воскрес: Вiн i праворуч Бога, Вiн i пiклується за нас.
35 Хто вiдлучить нас вiд любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гонiння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано:
36 «За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення».
37 Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
38 Бо я певний, що нi смерть, нi життя, нi ангели, нi початки, нi сили, нi теперiшнє, нi майбутнє,
39 нi висота, нi глибина, анi iнше яке створiння не зможе вiдлучити нас вiд любови Божої, що в Христi Iсусi, Господi нашому.