Romans 8— 2004

¹Отже, немає нинi нiякого осуду тим, котрi у Христi Iсусi живуть не за плоттю, але за духом.

²Бо закон духу життя в Христi Iсусi звiльнив мене вiд закону грiха i смерти.

³А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобi плотi грiховної в жертву за грiх i осудив грiх у плотi,

⁴щоб виправдання закону здiйснилося в нас, якi живуть не за плоттю, а за духом.

⁵Бо тi, що живуть за плоттю, думають про тiлесне, а тi, що живуть за духом, — про духовне.

⁶Помисли плотськi є смерть, а помисли духовнi — життя i мир,

⁷тому що помисли плотськi є ворожнеча проти Бога; бо законовi Божому не пiдкоряються, та й не можуть.

⁸Тому тi, що живуть за плоттю, Боговi догодити не можуть.

⁹Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тiльки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той i не Його.

¹⁰А коли Христос у вас, то тiло мертве для грiха, але дух живий для праведности.

¹¹Якщо ж Дух Того, Хто воскресив iз мер­т­вих Iсуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить i вашi смертнi тiла Духом Своїм, який живе в вас.

¹²Отже, браття, ми не боржники плотi, щоб жити за плоттю;

¹³бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте дiла плотськi, то живi будете.

¹⁴Бо всi, кого Дух Божий водить, є Божi сини.

¹⁵Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»

¹⁶Цей самий Дух свiдчить духовi нашому, що ми — дiти Божi.

¹⁷А якщо дiти, то i спадкоємцi, спадкоємцi Божi, спiвспадкоємцi ж Христу, коли тiльки з Hим страж­даємо, щоб з Hим i прославитися.

¹⁸Бо гадаю, що нинiшнi тимча­совi страждання нiчого не вартi по­­рiвняно з тiєю славою, яка вiд­криється в нас.

¹⁹Бо створiння з надiєю чекає з’явлення синiв Божих,

²⁰тому що створiння пiдко­рилося суєтi не добровiльно, а з во­лi того, хто його пiдкорив, у надiї,

²¹що й саме створiння буде визво­лене вiд рабства зотлiння на свободу слави дiтей Божих.

²²Бо знаємо, що всi iстоти разом стогнуть i мучаться донинi;

²³i не тiльки во­ни, але й ми самi, маючи початок Духа, i ми самi в собi стогнемо, чекаючи усиновлення, вiдкуп­лення тiла нашого.

²⁴Бо ми спаслися в надiї. Hадiя ж, коли бачить, не є надiєю; бо коли хто бачить, то чого йому i надiятися?

²⁵Але, коли надiємось на те, чого не бачимо, тодi чекаємо в терпiннi.

²⁶Також i Дух пiдкрiплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зiт­ханнями невимовними.

²⁷А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Вiн заступається за святих iз волi Божої.

²⁸До того знаємо, що тим, якi люблять Бога, покликаним з Його волi, усе сприяє для добра.

²⁹Бо кого Вiн передбачив, тим i наперед визначив бути подiбними до образу Сина Свого, щоб Вiн був первородним мiж багатьма браттями.

³⁰А кого Вiн наперед визначив, тих i покликав; а кого покликав, тих i виправдав; а кого виправдав, тих i прославив.

³¹Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?

³²Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всiх нас, як з Hим не дарує і нам всього?

³³Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх.

³⁴Хто осуджує? Христос Iсус помер, але й вос­крес: Вiн i праворуч Бога, Вiн i пiк­лується за нас.

³⁵Хто вiдлучить нас вiд любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гонiння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано:

³⁶«За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на зако­лення».

³⁷Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.

³⁸Бо я певний, що нi смерть, нi життя, нi ангели, нi початки, нi сили, нi теперiшнє, нi майбутнє,

³⁹нi висота, нi глибина, анi iнше яке створiння не зможе вiдлучити нас вiд любови Божої, що в Христi Iсусi, Господi нашому.