Romans 10— 2004

¹Браття‚ бажання мого серця i молитва до Бога за Iз­раїль на спасiння.

²Бо свiдчу їм, що мають ревнiсть Божу, та не за розумом.

³Бо, не розумiючи праведности Божої i намагаючись поставити власну праведнiсть, вони не скорилися праведностi Божiй,

⁴бо кiнець закону — Христос, на праведність кожного‚ хто вiрує.

⁵Мойсей пише про праведнiсть вiд закону: «Людина, виконавши його, буде жити ним».

⁶А правед­нiсть вiд вiри так говорить: «Hе кажи в серцi твоєму: хто зiйде на небо?» Тобто Христа звести.

⁷Або: «Хто зiйде в безодню?» Тобто Христа з мертвих пiдняти.

⁸Але що говорить Писання? «Близько до тебе слово, в устах твоїх i в серцi твоїм», тобто слово вiри, яке проповiдуємо.

⁹Бо якщо вустами твоїми будеш сповiдувати Iсуса Господом i серцем твоїм вiрувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,

¹⁰бо серцем вiрують для праведности, а устами сповi­дують для спасiння.

¹¹Бо Писання говорить: «Усякий, хто вiрує в Hього, не осоромиться».

¹²Тут не­ма рiзницi мiж юдеєм та еллiном, бо один Господь у всiх, багатий для всiх, хто прикликає Його.

¹³Бо «всякий, хто покличе iм’я Господ­нє, спасеться».

¹⁴Але як покликати Того, в Кого не увiрували? Як вiрувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповiдника?

¹⁵I як проповi­дувати, коли не будуть посланi? Бо написано: «Якi прекраснi ноги тих, хто благовiстить мир, хто благовiстить добро!»

¹⁶Але не всi послухались благовiстування. Бо Iсая говорить: «Господи, хто по­вiрив тому, що почув вiд нас?»

¹⁷От­же, вiра вiд слухання, а слухання вiд слова Божого.

¹⁸Але пи­таю: «Хiба вони не чули?» Hавпа­ки, «по всiй землi пройшов голос їхнiй, i до краю всесвiту їхнi слова».

¹⁹Ще питаю: «Хiба Iзраїль не знав?» Але перший Мойсей го­ворить: «Я викличу у вас ревнощі не народом, розгнiваю вас народом нерозумним».

²⁰А Iсая смiливо каже: «Мене знайшли тi, якi не шукали Мене; Я вiдкрився тим, якi не питали про Мене».

²¹Про Iзраїля ж каже: «Цiлий день Я простягав Мої руки до народу непокiрливого i впертого».