Romans 10
1 Браття‚ бажання мого серця i молитва до Бога за Iзраїль на спасiння.
2 Бо свiдчу їм, що мають ревнiсть Божу, та не за розумом.
3 Бо, не розумiючи праведности Божої i намагаючись поставити власну праведнiсть, вони не скорилися праведностi Божiй,
4 бо кiнець закону — Христос, на праведність кожного‚ хто вiрує.
5 Мойсей пише про праведнiсть вiд закону: «Людина, виконавши його, буде жити ним».
6 А праведнiсть вiд вiри так говорить: «Hе кажи в серцi твоєму: хто зiйде на небо?» Тобто Христа звести.
7 Або: «Хто зiйде в безодню?» Тобто Христа з мертвих пiдняти.
8 Але що говорить Писання? «Близько до тебе слово, в устах твоїх i в серцi твоїм», тобто слово вiри, яке проповiдуємо.
9 Бо якщо вустами твоїми будеш сповiдувати Iсуса Господом i серцем твоїм вiрувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10 бо серцем вiрують для праведности, а устами сповiдують для спасiння.
11 Бо Писання говорить: «Усякий, хто вiрує в Hього, не осоромиться».
12 Тут нема рiзницi мiж юдеєм та еллiном, бо один Господь у всiх, багатий для всiх, хто прикликає Його.
13 Бо «всякий, хто покличе iм’я Господнє, спасеться».
14 Але як покликати Того, в Кого не увiрували? Як вiрувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповiдника?
15 I як проповiдувати, коли не будуть посланi? Бо написано: «Якi прекраснi ноги тих, хто благовiстить мир, хто благовiстить добро!»
16 Але не всi послухались благовiстування. Бо Iсая говорить: «Господи, хто повiрив тому, що почув вiд нас?»
17 Отже, вiра вiд слухання, а слухання вiд слова Божого.
18 Але питаю: «Хiба вони не чули?» Hавпаки, «по всiй землi пройшов голос їхнiй, i до краю всесвiту їхнi слова».
19 Ще питаю: «Хiба Iзраїль не знав?» Але перший Мойсей говорить: «Я викличу у вас ревнощі не народом, розгнiваю вас народом нерозумним».
20 А Iсая смiливо каже: «Мене знайшли тi, якi не шукали Мене; Я вiдкрився тим, якi не питали про Мене».
21 Про Iзраїля ж каже: «Цiлий день Я простягав Мої руки до народу непокiрливого i впертого».