Romans 11
1 Отже, питаю: «Hевже Бог вiдкинув народ Свiй?» Зовсiм нi. Бо i я iзраїльтянин iз потомства Авраамового, з колiна Венiамінового.
2 Hе вiдкинув Бог народу Свого, який Вiн наперед знав. Хiба не знаєте, що говорить Писання про Iллю? Як вiн скаржиться Боговi на Iзраїля, кажучи:
3 «Господи! Пророкiв Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, i душi моєї шукають».
4 Що ж говорить йому Божа вiдповiдь? «Я залишив Собi сiм тисяч чоловiк, якi не схилили колiна перед Ваалом».
5 Так i тепер, після обрання благодатi, зберiгся останок.
6 Але якщо за благодаттю, то не за дiла; iнакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за дiла, то це вже не благодать; iнакше дiло вже не є дiло.
7 Що ж? Iзраїль, чого шукав, того не одержав; обранi ж одержали, а iншi озлобилися,
8 як написано: «Бог дав їм духа нечутливости, очi, якими не бачать, вуха, якими не чують, аж до цього дня».
9 I Давид говорить: «Хай буде трапеза їхньою сiттю, i тенетами, i петлею на вiдплату їм;
10 нехай потьмаряться очi їхнi, щоб не бачили; i хребет їхнiй нехай назавжди зiгнеться».
11 Отже, питаю: «Hевже вони спiткнулися, щоб зовсiм упасти?» Зовсiм нi. Але вiд їхнього падiння спасiння язичникам, щоб викликати в них ревнощі.
12 Якщо ж падiння їхнє — багатство свiтовi i занепад їхній — багатство язичникам, то тим бiльше повнота їхня.
13 Вам кажу, язичникам. Як апостол язичникiв, я прославляю служiння моє.
14 Чи не збуджу ревнощів у моїх рiдних по плотi i чи не спасу декого з них?
15 Бо якщо вiдторгнення їх є примирення свiту, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?
16 Якщо початок святий, то й цiле; i коли корiнь святий, то й гілля.
17 Коли ж деякi з гілок вiдломилися, а ти, будучи дикою оливою, прищепився на їхнє мiсце i став причасником кореня та соку оливи,
18 то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корiнь пiдтримуєш, а корiнь тебе.
19 Скажеш: «Гілки вiдломилися, щоб менi прищепитися».
20 Добре. Вони вiдломилися невiр’ям, а ти тримаєшся вiрою: не величайся, але бiйся.
21 Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить i тебе.
22 Отже, бачиш i суворість Божу: суворiсть до тих, що вiдпали, а благiсть до тебе, якщо ти перебуватимеш у благостi Божiй, iнакше й ти будеш вiдсiчений.
23 Але i тi, якщо не перебуватимуть у невiр’ї, прищепляться, бо Бог має силу знову прищепити їх.
24 Бо коли ти, вiдсiчений вiд дикої за природою оливи, прищепився до доброї оливи, то тим бiльше цi, природнi, прищепляться до своєї оливи.
25 Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цiєї таємницi, — щоб ви не думали про себе, — що заслiплення Iзраїля сталося частково, доки не ввiйде повна кiлькiсть язичникiв;
26 таким чином весь Iзраїль спасеться, як написано: «Прийде вiд Сиону визволитель i вiдверне нечестя вiд Якова.
27 Такий їм вiд Мене заповiт, коли знiму з них грiхи їхнi».
28 Щодо благовiстя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання — улюбленцi Божi заради отцiв.
29 Бо дари i покликання Божi непорушнi.
30 Як i ви колись противилися Боговi, а нинi помилуванi через непокору їхню,
31 так i вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб i вони самi були помилуванi.
32 Бо всiх Бог тримав у непокорi, щоб усiх помилувати.
33 О, глибино багатства, i премудрости, i розуму Божого! Якi незбагненнi суди Його i недослiдимі путi Його!
34 Бо хто пiзнав розум Господнiй? Або хто був порадником Йому?
35 Або хто дав Йому наперед, щоб Вiн мав вiддати?
36 Бо все вiд Hього, Hим i для Hього, Йому слава повiки, амiнь.