1Примхи шукає норовистий, повстає проти всього розумного.
2Дурень не любить знання, а тільки б виявити свій розум.
3З приходом нечестивого приходить і презирство, а з неславою — ганьба.
4Слова вуст людських — глибокі води; джерело мудрости — струменевий потік.
5Недобре бути небезстороннім до нечестивого, щоб звергнути праведного на суді.
6Вуста нерозумного йдуть на сварку, і слова його викликають побиття.
7Язик нерозумного — загибель для нього, і вуста його — сітка для душі його.
8[Лінивого долає страх, а душі жоноподібні будуть голодувати.]
9Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.
10Недбайливий у роботі своїй — брат марнотратцю.
11Ім’я Господа — міцна вежа: втікає до неї праведник — і у безпеці.
12Майно багатого — міцне місто його, і як висока огорожа в його уяві.
13Перед падінням підноситься серце людини, а смирення передує славі.
14Хто дає відповідь не вислухавши, той нерозумний, і сором йому.
15Дух людини переносить її немочі; а вражений дух — хто може підкріпити його?
16Серце розумного здобуває знання, і вухо мудрих шукає знання.
17Подарунок у людини дає їй простір і до вельмож доведе її.
18Перший у позові своєму правий, але приходить суперник його і досліджує її.
19Жереб припиняє суперечки і вирішує між сильними.
20Брат, який озлобився, неприступніший за міцне місто, і сварки подібні до запорів замку.
21Від плоду вуст людини наповнюється утроба її; плодами вуст своїх вона насичується.
22Смерть і життя — у владі язика, і ті, що люблять його, споживуть від плодів його.
23Хто знайшов [добру] дружину, той знайшов благо й одержав благодать від Господа. [Хто виганяє добру дружину, той виганяє щастя, а хто утримує перелюбницю — божевільний і нечестивий.]
24З благанням говорить убогий, а багатий відповідає грубо.
25Хто хоче мати друзів, той і сам повинен бути дружнім; і буває друг, більш прив’язаний, ніж брат.