1Краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом.
2Розумний раб панує над безпутним сином і між братами розділить спадщину.
3Плавильня — для срібла, і горно — для золота, а серця випробовує Господь.
4Злодій дослухається до вуст беззаконних, неправдомовець слухається язика пагубного.
5Хто знущається з убогого, той хулить Творця його; хто радіє нещастю, той не залишиться непокараним [а милосердий помилуваний буде].
6Вінець старих — сини синів, і слава дітей — батьки їхні. [У вірного цілий світ багатства, а в невірного — ні гроша.]
7Непристойна для нерозумного поважна мова, тим більше знатному — вуста неправдиві.
8Подарунок — дорогоцінний камінь в очах того, хто володіє ним: куди не звернеться він, матиме успіх.
9Хто прикриває провину, той шукає любови; а хто знову нагадує про неї, той віддаляє друга.
10На розумного сильніше діє догана, ніж на дурня сто ударів.
11Підбурювач шукає тільки зла; тому жорстокий ангел буде посланий проти нього.
12Краще зустріти людині ведмедицю, позбавлену дітей, ніж дурня з його глупотою.
13Хто за добро відплачує злом, від дому того не відійде зло.
14Початок сварки — як прорив води; залиш сварку раніше, ніж розгориться вона.
15Хто виправдовує нечестивого і хто звинувачує праведного — обоє мерзота перед Господом.
16До чого скарб у руках нерозумного? Для придбання мудрости у нього немає розуму. [Хто високим робить свій дім, той шукає, як розбитися; а хто ухиляється від навчання, впаде в біди.]
17Друг любить повсякчас і, як брат, з’явиться під час нещастя.
18Чоловік бідний на розум дає руку і ручається за ближнього свого.
19Хто любить сварки, той любить гріх, і хто високо піднімає ворота свої, той шукає падіння.
20Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21Породив хто дурня, — собі на лихо, і батько нерозумного не порадіє.
22Веселе серце доброчинне, як лікування, а сумовитий дух сушить кістки.
23Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя.
24Мудрість — перед лицем розумного, а очі дурня — на краю землі.
25Нерозумний син — досада батькові своєму і засмучення для матері своєї.
26Недобре й звинувачувати правого, і бити вельмож за правду.
27Розумний стриманий у словах своїх, і розсудливий холоднокровний.
28І нерозумний, коли мовчить, може здатися мудрим, і хто закриває вуста свої — розсудливим.