1І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі.
2І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними.
3Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі.
4І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом.
5При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один.
6Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.
7І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!
8І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою.
9Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
10І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих.
11І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?
12Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим.
13Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.
14Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.
15І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його.
16Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою?
17Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого.
18Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.
19Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.
20І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.
21Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;
22багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами.
23Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.
24І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству.
25Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього.
26І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.
27Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав.
28Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його?
29І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.
30Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався.
31Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне.
32Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.
33Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?
34Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший.
35І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою.
36І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм:
37хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.
38Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами.
39Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене.
40Бо хто не проти вас, той за вас.
41І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.
42А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.
43І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий,
44де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
45І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий,
46де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
47І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну,
48де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.
49Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться.
50Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.