1Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх.
2Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою?
3Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей?
4Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись.
5Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю.
6На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог.
7Ось чому залишить чоловік батька свого і матір
8і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть.
9Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
10У домі ученики Його знову запитали Його про те саме.
11Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею.
12І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.
13Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили.
14Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
15Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього.
16І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.
17Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати?
18Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
19Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір.
20Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї.
21Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест.
22Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство.
23І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже.
24Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже!
25Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись?
27Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові.
28І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою.
29Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія
30і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне.
31І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
32Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися.
33Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам;
34і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне.
35Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо.
36Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам?
37Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй.
38Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися?
39Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся;
40але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано.
41І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана.
42Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними.
43Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою.
44І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом.
45Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.
46Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню.
47Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене.
48І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
49Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе.
50Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса.
51Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів.
52Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.