1У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм:
2жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти.
3Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека.
4Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі?
5І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім.
6Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям.
7Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її.
8І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків.
9А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські.
11Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його.
12І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення.
13І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік.
14При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого.
15А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них.
17Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце?
18Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?
19Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять.
20А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім.
21І сказав їм: як же не розумієте?
22Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього.
23Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що.
24Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять.
25Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно.
26І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.
27І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди?
28Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків.
29Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос.
30І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне.
32І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому.
33Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське.
34І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде.
35Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її.
36Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить?
37Або що дасть людина взамін за душу свою?
38Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.