1Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима,
2І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм.
3Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків.
4І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок.
5Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками?
6Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене.
7Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських.
8Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного.
9І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання?
10Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре.
11А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене,
12то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї.
13Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного.
14І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте:
15нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину.
16Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає!
17І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу.
18Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її?
19Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа.
20Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину.
21Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства,
22злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, —
23все це зло зсередини виходить і оскверняє людину.
24І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися.
25Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його;
26а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.
27Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей.
29І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї.
30І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.
31Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя.
32І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку.
33Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика.
34І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся.
35І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно.
36І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували.
37І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити.