Mark 6
1 І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.
2 Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його?
3 Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього.
4 Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.
5 І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
6 І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
7 І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8 І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
9 щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі.
10 І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця.
11 І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому.
12 Вони пішли і проповідували, щоб покаялися;
13 виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
14 Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
15 Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків.
16 Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих.
17 Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
18 Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
19 Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
21 І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських;
22 і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.
23 І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
24 Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя.
25 Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
26 Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
27 І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його.
28 Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
29 Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
30 І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
31 Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
32 І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
33 І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
34 Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.
35 І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, —
36 відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти.
37 Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
38 Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.
39 Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
40 І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.
41 Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх.
42 І всі їли, і наситились.
43 І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків.
44 Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
45 І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ.
46 І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
47 Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48 І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
49 Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
50 Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
51 І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися,
52 бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
53 І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега.
54 Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
55 оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.
56 І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.