1І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
2І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
4Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
5Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
6Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
7І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
8Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
9І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
10Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
12І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
13Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
14сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
15Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16Отже, покаравши Його, відпущу.
17А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
20Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
24І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
25І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
26І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
27І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
31Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
33І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
35І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
36Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
38І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
39Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
40Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
45І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
47Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
49Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником, чоловік благий і праведний,
51який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
52прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
53І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54День той був п’ятниця, і надходила субота.
55Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
56Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.