Luke 23
1 І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
2 І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3 Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
4 Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
5 Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
6 Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
7 І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
8 Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
9 І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
10 Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11 Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
12 І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
13 Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
14 сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
15 Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16 Отже, покаравши Його, відпущу.
17 А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18 Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19 А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
20 Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21 Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22 Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23 Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
24 І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
25 І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
26 І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
27 І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28 Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29 Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30 Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
31 Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32 Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
33 І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34 Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
35 І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
36 Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37 і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
38 І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
39 Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
40 Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42 І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43 І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44 Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
45 І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
47 Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48 І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
49 Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50 І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником, чоловік благий і праведний,
51 який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
52 прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
53 І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54 День той був п’ятниця, і надходила субота.
55 Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
56 Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.