Luke 22
1 Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2 І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
3 Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
4 і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
5 Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
6 І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
7 Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8 І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
9 Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
10 Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
11 І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
12 І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
13 Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
14 І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
15 і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16 Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17 І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
18 Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19 І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
20 Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21 І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
22 Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
23 І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
24 Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
25 Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
26 Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
27 Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28 Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29 і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30 щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31 Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
32 але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33 Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
34 Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35 І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
36 Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
37 Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
39 І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
40 Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41 А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42 говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
43 Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
44 І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
45 Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
46 і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
47 Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48 Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
49 Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50 І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
51 Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52 Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
53 Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54 Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
55 Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
56 Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57 Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
59 Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
60 Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61 І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
62 І, вийшовши геть, плакав гірко.
63 Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
64 І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
65 І багато іншої хули говорили на Нього.
66 А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
67 і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
68 Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
69 Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70 І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
71 Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.