1Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.
2Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.
3І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
5Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
6Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,
7кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.
8І згадали слова Його.
9І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
10То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.
11І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
12Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
13Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.
14І розмовляли між собою про всі ці події.
15І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
17Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
18Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.
20Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,
23і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.
24І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.
25Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!
26Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?
27І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.
30І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
31У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
32І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?
33І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
35І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
36Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.
38Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?
39Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.
43І, взявши, їв перед ними.
44І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.
45Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.
46І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.
48Ви ж є свідками цього.
49І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.
52Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.
53І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.