1Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3Але Він розповів їм таку притчу:
4який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
5І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
6І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
8Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
9а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
10Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
11Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
12І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
13Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
14Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати.
15І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней.
16І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
18встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою
19і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.
21Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином.
22А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися!
24Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися.
25А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;
26і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
27Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.
31Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
32Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.