Luke 16
1 Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно.
2 І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти.
3 Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся.
4 Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми.
5 І, покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
6 Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
7 Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
8 І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм.
9 І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.
10 Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому.
11 Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?
12 І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?
13 Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні.
14 Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
15 Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом.
16 Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього.
17 Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине.
18 Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.
19 Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон і щодня розкішно бенкетував.
20 Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах
21 і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.
22 Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.
23 І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його.
24 І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
25 Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш.
26 І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять.
27 Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого.
28 Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
29 Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
30 Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
31 Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.