1Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним.
2І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу.
3Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
4Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
5При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній?
6І не змогли відповісти Йому на це.
7Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
8коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
9і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
10Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою.
11Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
12Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати.
13Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
15Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!
16Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох.
17І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
18І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
19Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
20Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти.
21І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
22І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце.
23Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
24Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.
25З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм:
26коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником.
27І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.
28Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
29Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
31Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
33Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
34Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
35Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!