Job 9
1 І відповів Іов і сказав:
2 правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом?
3 Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі.
4 Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої?
5 Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму;
6 зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
7 скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку.
8 Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря;
9 створив Ас, Кесиль і Хима і тайники півдня;
10 робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!
11 Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його.
12 Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш?
13 Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині.
14 Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним?
15 Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого.
16 Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,
17 Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани,
18 не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.
19 Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним?
20 Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним.
21 Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє.
22 Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного.
23 Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється.
24 Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж?
25 Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра,
26 несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу.
27 Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;
28 то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним.
29 Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся?
30 Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,
31 то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій.
32 Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!
33 Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас.
34 Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, —
35 і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.