1І відповів Іов і сказав:
2правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом?
3Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі.
4Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої?
5Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму;
6зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
7скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку.
8Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря;
9створив Ас, Кесиль і Хима і тайники півдня;
10робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!
11Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його.
12Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш?
13Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині.
14Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним?
15Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого.
16Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,
17Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани,
18не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.
19Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним?
20Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним.
21Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє.
22Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного.
23Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється.
24Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж?
25Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра,
26несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу.
27Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;
28то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним.
29Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся?
30Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,
31то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій.
32Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!
33Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас.
34Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, —
35і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.