1І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
2чи довго ти будеш говорити так? — слова? вуст твоїх бурхливий вітер!
3Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду?
4Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього.
5Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю,
6і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї.
7І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато.
8Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх;
9а ми — вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь.
10Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова:
11чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води?
12Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає.
13Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине;
14уповання його підрізане, і впевненість його — дім павука.
15Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається.
16Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його;
17у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується.
18Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: «я не бачило тебе!»
19Ось радість шляху його! а із землі виростають інші.
20Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки? лиходіїв.
21Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком.
22Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане.