1А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
2І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
3Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
4щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
5Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
6щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
7Ревуть між кущами, туляться під терням.
8Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
9Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
10Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
11Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
12З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
13А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
14Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
15Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
16І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
17Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
18Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
19Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
20Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
21Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
22Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
23Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
24Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
25Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
26Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
27Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
28Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
29Я став братом шакалам і другом страусам.
30Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
31І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.