1Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.
2Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?
3Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?
4Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?
5Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —
6нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.
7Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,
8то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.
9Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —
10нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,
11тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;
12це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
13Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,
14то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?
15Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?
16Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?
17Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?
18Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.
19Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —
20чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?
21Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,
22то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
23тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.
24Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?
25Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?
26Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,
27чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?
28Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.
29Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?
30Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.
31Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?
32Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.
33Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,
34то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.
35О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.
36Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;
37оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.
38Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;
39якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
40то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.