1Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять.
2Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь.
3Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.
4Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей.
5Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем.
6Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота.
7Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки;
8не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал.
9На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори;
10у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її;
11зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло.
12Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму?
13Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих.
14Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене.
15Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла;
16не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром;
17не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота.
18А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни.
19Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона.
20Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму?
21Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена.
22Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї.
23Бог знає путь її, і Він відає місце її.
24Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом.
25Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру,
26коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної,
27тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її
28і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум.