1І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
2живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою,
3бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх,
4не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі!
5Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї.
6Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої.
7Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник.
8Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його?
9Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо?
10Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас?
11Сповіщу вам, що? у руці Божій; що? у Вседержителя, не приховаю.
12Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пустословите?
13Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі.
14Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.
15Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати.
16Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини,
17то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний.
18Він будує, як міль, дім свій і, як сторож, робить собі курінь;
19лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той.
20Як води, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря.
21Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього.
22Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його.
23Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його!