1Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.
2Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.
3Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?
4Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.
5Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.
6Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.
7Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.
8Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.
9Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.
10Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.
11Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.
12А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.
13Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;
14гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.
15Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?
16У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.