Job 17
1 Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.
2 Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.
3 Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?
4 Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.
5 Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.
6 Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.
7 Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.
8 Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.
9 Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.
10 Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.
11 Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.
12 А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.
13 Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;
14 гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.
15 Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?
16 У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.