1І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
2коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити.
3Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших?
4О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе — спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого?
5Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його.
6Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним.
7Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його,
8бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде.
9Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його.
10Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі.
11З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди.
12Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього.
13З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти.
14Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів.
15Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою.
16Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його.
17Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі.
18Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі.
19Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його.
20Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням.
21Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога.