1Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе.
2Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас.
3Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом.
4А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі.
5О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість.
6Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх.
7Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу?
8Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися?
9Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину?
10Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите.
11Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас?
12Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні.
13Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене.
14Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою?
15Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його!
16І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його!
17Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими.
18Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий.
19Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух.
20Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого:
21відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене.
22Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені.
23Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій.
24Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм?
25Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш?
26Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї,
27і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх.
28А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.