Jeremiah 9— 2004

¹О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм — джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого.

²О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних.

³Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають, — говорить Господь.

⁴Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жод­ному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи.

⁵Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми.

⁶Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене, — говорить Господь.

⁷Тому так говорить Господь Саваоф:­ ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого?

⁸Язик їх — убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи.

⁹Невже Я не покараю їх за це? — говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?

¹⁰Про гори здійму плач і крик, і про степові пасови­ща — ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби — усі розсіялися,­ пішли.

¹¹І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів.

¹²Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні — пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею?

¹³І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним;

¹⁴а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні.

¹⁵Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю;

¹⁶і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх.

¹⁷Так говорить Гос­подь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли.

¹⁸Нехай во­ни поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода.

¹⁹Бо го­­лос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші».

²⁰Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну — жалібних пісень.

²¹Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах.

²²Скажи: так говорить Господь: і бу­дуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх.

²³Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм.

²⁴Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — го­ворить Господь.

²⁵Ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних:

²⁶Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем.