Jeremiah 10— 2004

¹Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів.

²Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться.

³Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири,

⁴покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося.

⁵Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах.

⁶Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю.

⁷Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе.

⁸Усі до одного во­ни безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево.

⁹Розбите на листи сріб­ло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей май­стерних.

¹⁰А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Йо­го.

¹¹Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з зем­лі і з-під небес.

¹²Він створив зем­лю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.

¹³За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі,­ творить блискавки серед дощу і ви­­во­дить ві­тер зі сховищ Своїх.

¹⁴Без­­ум­ствує уся­­ка людина у своєму знан­­ні,­­­ осоромлює себе всякий пла­вильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу.

¹⁵Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть.

¹⁶Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф.

¹⁷Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;

¹⁸бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх.

¹⁹Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справ­ді, це моя скорбота, і я буду нести її;

²⁰намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити ки­лими мої,

²¹бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне».

²²Несеться чутка:­ ось вона йде, і великий шум від краї­ни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів.

²³Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати­ напрямок стопам своїм.

²⁴Карай ме­не, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене.

²⁵Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.