Jeremiah 8— 2004

¹У той час, — говорить Господь, — викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх;

²і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі.

³І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх, — говорить Господь Саваоф.

⁴І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються?

⁵Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися.

⁶Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій.

⁷І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і жу­ра­вель пильнують час, коли їм приле­тіти; а народ Мій не знає визначення Господнього.

⁸Як ви гово­рите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і його перетворює на неправду.

⁹Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкину­ли слово Господнє; у чому ж мудрість їхня?

¹⁰За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні — іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика — усі діють неправдиво.

¹¹І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає.

¹²Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені, — говорить Господь.

¹³До кінця обберу їх, — говорить Господь, — не зали­шиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них.

¹⁴«Чого ми сидимо? збирайтеся, пі­демо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом».

¹⁵Чекаємо миру, а нічого доброго нема, — часу зцілення, і ось жахи.

¹⁶Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому.

¹⁷Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких не­має заговорювання, і вони будуть уража­ти вас, — говорить Господь.

¹⁸Ко­­ли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені.

¹⁹Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому? — Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними?

²⁰Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені.

²¹Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене.

²²Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?