1Слово, яке було до Єремії від Господа:
2стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє, усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу.
3Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці.
4Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній».
5Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правильно чинити суд між людиною і суперником її,
6не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі, —
7то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів.
8Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи.
9Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ваалу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте,
10і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти.
11Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це, — говорить Господь.
12Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за нечестя народу Мого Ізраїля.
13І нині, тому що ви робите усі ці діла, — говорить Господь, — і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали, —
14то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом.
15І відкину вас від лиця Мого, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове.
16Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе.
17Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима?
18Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене.
19Але чи Мене засмучують вони? — говорить Господь; чи не себе самих на сором собі?
20Тому так говорить Господь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.
21Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо;
22бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву;
23але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре».
24Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем.
25З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх — пророків, посилав усякий день з раннього ранку;
26але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх.
27І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді.
28Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх.
29Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликав гнів Його.
30Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, — говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його;
31і влаштували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило.
32За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть більше називати місце це Тофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця.
33І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх.
34І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.